Единый реферат-центр России и СНГ
Список дисциплин:
  • Астрономия и космонавтика
  • Банковское, биржевое дело и страхование
  • Безопасность жизнедеятельности и охрана труда
  • Биология, естествознание, КСЕ
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Военное дело и гражданская оборона
  • География и экономическая география
  • Геология, гидрология и геодезия
  • Государство и право
  • Журналистика, издательское дело и СМИ
  • Иностранные языки и языкознание
  • История и исторические личности
  • Коммуникации, связь, цифровые приборы и радиоэлектроника
  • Краеведение и этнография
  • Кулинария и продукты питания
  • Культура и искусство
  • Литература
  • Маркетинг, реклама и торговля
  • Математика
  • Медицина
  • Международные отношения и мировая экономика
  • Менеджмент и трудовые отношения
  • Музыка
  • Педагогика
  • Политология
  • Программирование, компьютеры и кибернетика
  • Производство и технологии
  • Психология
  • Разное
  • Религия и мифология
  • Сельское, лесное хозяйство и землепользование
  • Социальная работа
  • Социология и обществознание
  • Спорт, туризм и физкультура
  • Строительство и архитектура
  • Таможенная система
  • Транспорт
  • Физика и энергетика
  • Философия
  • Финансы, деньги и налоги
  • Химия
  • Экология и охрана природы
  • Экономика и экономическая теория
  • Экономико-математическое моделирование
  • Этика и эстетика
  • Главная » Рефераты » Текст работы «Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів»

    Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів

    Дисциплина: Педагогика
    Вид работы: дипломная работа
    Язык: украинский
    Дата добавления: 29.09.2009
    Размер файла: 283 Kb
    Просмотров: 1516
    Загрузок: 15
    Лінгводидактичні засади вивчення фразеологізмів у початкових класах, сутність і структура фразеологізмів. Методика вивчення фразеологізмів в початкових класах. Підвищення мовної культури молодших школярів засобами фразеологізмів, система вправ і завдань.

    Текст работы




    Хотите скачать данную работу?
    Чтобы скачать работу бесплатно нужно подписаться на нашу группу ВКонтакте! Просто подпишитесь, нажав на кнопку внизу.

    Через несколько секунд после проверки подписки появится ссылка на продолжение загрузки работы.
    Повысить оригинальность данной работы БЕСПЛАТНО!!!
    Сделать работу самостоятельно с помощью "РЕФ-Мастера" ©
    Узнать подробней о Реф-Мастере
    РЕФ-Мастер - уникальная программа для самостоятельного написания рефератов, курсовых, контрольных и дипломных работ. При помощи РЕФ-Мастера можно легко и быстро сделать оригинальный реферат, контрольную или курсовую на базе готовой работы - Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів.
    Основные инструменты, используемые профессиональными рефератными агентствами, теперь в распоряжении пользователей реф.рф абсолютно бесплатно!
    Как правильно написать введение?
    Подробней о нашей инструкции по введению
    Секреты идеального введения курсовой работы (а также реферата и диплома) от профессиональных авторов крупнейших рефератных агентств России. Узнайте, как правильно сформулировать актуальность темы работы, определить цели и задачи, указать предмет, объект и методы исследования, а также теоретическую, нормативно-правовую и практическую базу Вашей работы.
    Всё об оформлении списка литературы по ГОСТу Как оформить список литературы по ГОСТу?
    Рекомендуем:


    Учебники по дисциплине: Педагогика


    Похожие работы:
    Воспользоваться поиском

    Код ссылки для вставки в блоги или веб-сайты:

    Как скачать?

    103

    Міністерство освіти і науки України

    Тернопільський національний педагогічний університет

    імені Володимира Гнатюка

    Кафедра рідної мови та методики її викладання

    ДИПЛОМНА РОБОТА

    Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів

    Підготувала:

    студентка 32 групи

    факультету підготовки вчителів початкових класів

    Шкільнюк Оксана Миколаївна

    Науковий керівник:

    кандидат філологічних наук, доцент

    Юрків Мирослав Михайлович

    Тернопіль-2009

    ЗМІСТ

    ВСТУП

    РОЗДІЛ
    1. Лінгводидактичні засади вивчення фразеологізмів у початкових класах

    1.1. Сутність та структура фразеологізмів

    1.2. Основні підходи до класифікації фразеологізмів

    1.3. Особливості походження та лексичного складу фразеологізмів

    РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

    2.1. Підвищення мовної культури молодших школярів засобами фразеологізмів

    2.2. Система вправ і завдань для вивчення фразеологізмів

    2.3. Організація, зміст і перевірка ефективності експериментального дослідження

    ВИСНОВКИ

    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    ДОДАТКИ

    ВСТУП

    Актуальність дослідження зумовлена потребою в умовах націо-нального відродження українського суспільства підвищити ефективність навчально-виховного процесу на уроках рідної мови, знайти вагомі засоби педагогічного впливу на особистість учнів з метою збагачення їх мовлення українською фразеологією. „Власне українські лексеми і фразеологізми упродовж багатьох десятиліть витіснялись із сфер суспільного життя, виробництва, побутового мовлення” [8, 2]. Це спричинювало нерозуміння учнями самобутності рідної мови, а отже, втрачався вплив на духовну і мовну культуру школярів, формування національно свідомого громадянина.

    Збагачення активного словника учнів, удосконалення граматичної будови мовлення, оволодіння українським мовленнєвим етикетом значною мірою повинно здійснюватися засобами української фразеології. „Уміння правильно і доречно користуватися в усному та писемному мовленні фразеологізмами є ознакою високого рівня оволодіння мовою”[17, 11].

    Потреба в збагаченні мовлення учнів українською фразеологією визначила необхідність розробки ефективної системи роботи з фразеології на уроках української мови в загальноосвітній середній школі, зокрема в початкових класах. Теоретичне осмислення психологічних, лінгводидак-тичних основ методики роботи над збагаченням мовлення учнів почат-кових класів українською фразеологією, узагальнення передового досвіду вчителів початкових класів, педагогічний експеримент і його результати підтвердили актуальність порушеної проблеми.

    Окремі аспекти збагачення мовлення учнів українською фразеоло-гією здавна цікавили учених, методистів, передових учителів. Так, ефективні шляхи збагачення мовлення учнів пропонували учені-психологи І.О.Синиця, Г.С.Костюк, Л.С.Виготський, М.І.Жинкін, Д.Б.Ельконін, Л.І.Айдарова та ін.

    Сучасна методика збагачення мовлення учнів українською фразео-логією будується на основі здобутків українського теоретичного мово-знавства (праці О.О.Потебні, Ф.І.Буслаєва, І.І.Срезневського, К.Д.Ушин-ського, В.О.Богородицького, О.О.Шахматова, П.Ф.Фортунатова, С.І.Аба-кумова, С.Х.Чавдарова, В.І.Масальського, С.М.Дмитровського, І.С.Олій-ника, О.М.Біляєва, В.Д.Ужченка, Л.І.Скрипника, Г.М.Удовиченка, О.О.Би-стрової, М.Т.Баранова, М.І.Пентилюк, В.Я.Мельничайка, М.Г.Стельмахо-вича та ін.) і передового педагогічного досвіду школи.

    В останні десятиріччя „особливої актуальності набула проблема лінгводидактичного забезпечення змісту і форм роботи з фразеологіз-мами, підвищився інтерес педагогічної науки до завдань активізації процесу навчання” [28, 5]. У методиці української мови аналізувалось усне і писемне мовлення учнів, робились спроби визначити критерії доскона-лого мовлення, розкрити зміст функціонально-стилістичних аспектів вивчення мовних явищ, структурно-семантичний підхід до розвитку мовлення учнів, пропонувалися системи лексико-фразеологічних та граматичних вправ (праці Л.Г.Скрипника, Н.Д.Бабич, А.О.Свашенко, Л.М.Стоян, І.С.Гнатюк, Л.Г.Авксентьєва, В.О.Горпинича, М.Т.Демського, Ф.Д.Медведєва, А.П.Коваль, М.Я.Плющ, В.Г.Барабаш, М.П.Коломійця).

    Попри значні досягнення в останні десятиріччя у методиці початкового навчання, „теорія і практика роботи над збагаченням мовлення та розвитком фразеологічного запасу учнів потребує глибшого аналізу”[36, 55], оскільки „в дослідженнях не наводиться оптимальна кількість фразеологічних одиниць у мовленні молодших школярів, не аналізується роль фразеологічної синонімії, антонімії, багатозначності, не акцентується увага на актуальних для розвитку усного та писемного мовлення учнів питаннях стилістичного співвіднесення фразеологічних одиниць, походження фразеологізмів української мови”[64, 19].

    Збагачення мовлення учнів 1-4 класів українською фразеологією потребує систематичного та планомірного підходу. Досі ця тема не була предметом спеціального дослідження. Існує також як окреме питання проблема відбору фразеологічних одиниць для засвоєння молодшими школярами та визначення їх оптимальної кількості (враховуючи стійкі словосполучення, які діти засвоїли у дошкільний період).

    Спостереження над особливостями усного і писемного мовлення молодших школярів, бесіди, анкетування вчителів, результати проведеного зрізу знань учнів з фразеології свідчать про обмежене вживання фразеологізмів. Причиною цього є несистематичність фразеологічної роботи на уроках рідної мови в початкових класах, відсутність науково обґрунтованої системи організації занять.

    Отже, на сучасному етапі особливо актуальними стали питання розвитку мовленнєвих умінь і навичок та збагачення мовлення учнів початкових класів, зокрема, засобами української фразеології. Створення ефективної методики, що базується на педагогічних, психологічних, лінгводидактичних досягненнях, зумовило вибір теми дипломної роботи -- “Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів”.

    Об'єктом дослідження є процес збагачення мовлення учнів українською фразеологією в початкових класах загальноосвітньої школи на заняттях з рідної мови.

    Предмет дослідження -- зміст, методи, прийоми та засоби збагачення образного мовлення учнів українською фразеологією.

    Мета роботи полягає, по-перше, у визначенні орієнтовного мінімуму фразеологічних одиниць для засвоєння учнями 1-4 класів, по-друге, у розробці ефективної системи роботи з фразеології на уроках рідної мови та експериментальній її перевірці.

    Відповідно до визначеної мети дослідження планується розв'язання таких завдань:

    1. Визначити теоретичні основи вдосконалення методики роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією.

    2. Проаналізувати стан роботи з фразеології в початковій школі.

    4. Визначити рівень уміння молодших школярів використовувати українські фразеологізми в усному і писемному мовленні.

    5. Розробити систему вправ, спрямовану на формування в учнів 1-4 класів умінь і навичок доцільного використання фразеологізмів у мовленні та перевірити її ефективність.

    Методологічними засадами дослідження є праці лінгвістів О.О.По-тебні, І.К.Білодіда, В.М.Русанівського, Л.Г.Авксентьєва, частково Л.С.Па-ламарчука, М.А.Жовтобрюха, Л.І.Скрипника, Г.М.Удовиченка, В.В.Вино-градова, В.П.Жукова про фразеологізм як мовну одиницю, фразеологічний склад української мови, формування та походження української фразео-логії; психологів та методистів (І.О.Синиці, І.С.Олійника, В.Д.Ужченка, М.Г.Стельмаховича, М.І.Пентилюк) з питань фразеологічного збагачення мовлення учнів. Методологічними орієнтирами також були ідеї національного та духовного відродження української нації.

    Для вирішення поставлених завдань використовувались такі загаль-нонаукові та спеціальні методи дослідження:

    а) теоретичний аналіз та синтез досягнень мовознавчої, педагогічної, психологічної, методичної наук з проблеми збагачення мовлення учнів українською фразеологією; ознайомлення з шкільною документацією; опис процесу дослідження та узагальнення;

    б) емпіричні методи: відвідування уроків, бесіди з учителями та учнями; аналіз усних і письмових робіт учнів; аналіз фразеологічних помилок, допущених учнями 1-4 класів у письмових роботах та усному мовленні;

    в) констатуючий зріз і формуючий експеримент, перевірка ефектив-ності пропонованої системи занять.

    Дослідження проводилося у три етапи і здійснювалося за двома основними напрямками: а) теоретичне обґрунтування методики роботи над збагаченням мовлення учнів 1-4 класів українською фразеологією на уроках рідної мови; б) перевірка ефективності створеної системи та впровадження її у шкільну практику.

    На першому етапі (2007-2008 рр.) відбувалось теоретичне обґрунтування теми, здійснювався аналіз лінгвістичної, педагогічної та методичної літератури, підручників з української мови; навчальних програм; визначались вихідні позиції дослідження, об'єкт, предмет, гіпотеза, основні напрямки і завдання; практично підтверджувались актуальність і необхідність дослідження проблеми.

    На другому етапі (І семестр 2008-2009 н. рр.) вивчався стан роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією у школі за допомогою діагностичних завдань констатуючого зрізу, узагальнювався передовий педагогічний досвід роботи вчителів початкових класів; визначалися завдання для дослідного навчання та створювалася система роботи над збагаченням мовлення учнів; аналізувалися принципи і зміст збагачення образного мовлення учнів 1-4 класів фразеологізмами.

    На третьому етапі (ІІ семестр 2008-2009 н. рр.) здійснювалась апробація експериментальної методики у Капустинській ЗОШ І-ІІ ступенів Чортківського району Тернопільської області та проводився педагогічний експеримент для перевірки ефективності розробленої системи вправ для збагачення мовлення учнів 1-4 класів українською фразеологією.

    Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному й експериментальному обґрунтуванні роботи над збагаченням мовлення учнів українськими фразеологізмами, що спирається на осмислення суті педагогічних одиниць, їх походження та етнокультурознавчий зміст, вперше зроблено відбір і доведено наукову доцільність орієнтовного фразеологічного словника-мінімуму для учнів 1-4 класів.

    Теоретична значущість дослідження визначається його спрямова-ністю на підвищення ефективності навчального процесу і вдосконалення мовної освіти в початкових школах України. Пропонована система уроків і розроблені методичні рекомендації сприятимуть удосконаленню методики вивчення фразеологізмів на уроках української мови в початкових класах. Сформульовані в дипломній роботі висновки та рекомендації можуть бути використані для вдосконалення методики вивчення рідної мови, доповнення матеріалу підручників; вчителями початкових класів в роботі над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією.

    Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологіч-ним та лінгводидактичним обґрунтуванням вихідних положень, аналізом результатів, одержаних при використанні комплексу методів теоретичного та експериментального пошуку; системним вивченням лінгвістичної, педагогічної, психологічної та методичної літератури; експериментальною перевіркою у школах пропонованої системи роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією на заняттях з рідної мови.

    Структура і обсяг дослідження. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 105 сторінок.

    РОЗДІЛ 1. Лінгводидактичні засади вивчення фразеологізмів у початкових класах

    1.1. Сутність та структура фразеологізмів

    Фразеологічні засоби мови є квінтесенцією її національного обличчя. Вони містять у собі велику силу експресії та емоційної наснаги. „У лексем домінанта, як правило, належить до нейтрального стилю, а у фразео-логізмів вона звичайно виходить за межі нейтрального стилю й тяжіє до стилістично забарвлених функціональних різновидів” [64, 20].

    Фразеологізми здавна вважаються однією зі специфічних рис кожної мови. Вони набагато виразніше, ніж окремі слова, розподіляються в певних структурно-функціональних стилях, виявляючи свою приналежність до кожного з них, а також до сфери усного чи писемного мовлення, мають більш яскраве експресивне чи емоційне забарвлення [63]. Наприклад, про бідну людину - голий як бубон; посваритися - розбити глек; бути неуважним - ловити гав.

    Фразеологія „формувалася протягом століть, акумулюючи в собі життєвий досвід народу. У фразеологізмах найбільшою мірою виявляється національна специфіка мови, вони становлять найобразніше частину її лексики” [65, 44]. Найбільш яскраве своє виявлення фразеологізми знаходять у живому мовленні народу як в усній, так і в письмовій формі, адже справжнє життя слова здійснюється тільки в мовленні. Більшість фразем виражають радість і страждання, сміх і сльози, любов і гнів, чесність і обман, працьовитість і лінощі (основні риси, прийманні людині).

    Фразеологія (від гр. phrasis - вираз, зворот і logos - слово, вчення) - „сукупність усталених зворотів певної мови, а також розділ науки про мову, що вивчає стійкі словосполучення-фразеологізми, їх ознаки, поділ на групи, утворення і походження” [75, 295].

    Отже, термін фразеологія має два значення: розділ мовознавства, що вивчає стійкі сполучення слів, їхній склад, будову та значення; сукупність стійких сполучень слів - фразеологічних одиниць певної мови.

    Стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілість, називається фразеологічною одиницею, або фразеологізмом. У мові фразеологізми функціонують нарівні з окремими словами і становлять частину її лексики. Фразеологізми з однієї мови на іншу, як правило, дослівно не перекладаються [78, 56].

    Фразеологізм складається не менше як із двох слів -- компонентів, причому як складники в ньому виступають не лише повнозначні, а й службові слова: багатіти думкою, камінь спотикання, збити з пантелику, загнати на слизьке, стріляти з гармат по горобцях, як на сповіді, не за горами, з душею.

    Серед мовознавців поки що немає єдиної думки, які мовні утворення слід зараховувати до фразеологізмів. Очевидно, слід розрізняти фразео-логізми у вузькому розумінні (власне фразеологізми, або фразеологізми) і в широкому розумінні (фразеологічні вирази).

    Власне фразеологізми своїм лексичним значенням рівнозначні окремим словам або словосполученням: бути на сьомому небі - почувати-ся щасливим; брати за душу -- розчулювати; робити з мухи вола - пере-більшувати; мокрим рядном накрити -- лаяти; права рука - найближчий помічник; мороз іде поза спиною -- страшно, як сніг на голову -- зненацька. Вони характеризуються образністю і водночас нерозкладністю лексичного значення, співвіднесеністю його з певним цілісним сигніфіка-том. Наприклад, у реченні Треба ж до такої міри втратити глузд, щоб повірити, начебто можна чинити такі речі - палити, топтати чужу землю, нищити народ і потім сухим вийти з води (Ю. Бедзик) фразео-логізм сухим вийти з води викликає в уяві лише образ води та сухого одягу як натяк, але повністю усвідомлюється як поняття уникнути покарання.

    Для власне фразеологізмів властиве певне емоційно-експресивне забарвлення. Наприклад, прислівник тривожно лише констатує стан людини, тим часом фразеологізм коти шкребуть на серці має ще й виразне конототивне забарвлення, викликає певні емоції: Ніби все правда і правильно, а десь на серці коти шкребуть (В. Собко).

    У фразеологічних виразах слова більшою мірою, у власне фразео-логізмах, зберігають своє індивідуальне значення. Самі фразеологічні вирази, як правило, позбавлені певного емоційно-експресивного забарв-лення. Але вони, як і власне фразеологізми, функціонують у мовленні як готові, усталені поєднання двох або більше слів. До фразеологічних виразів належать:

    мовні кліше і штампи: ринкові реформи, соціальна програма, сфера обслуговування, мати велике значення;

    складені найменування: річ у собі, коефіцієнт корисної дії, адамове яблуко (борлак), грудна жаба, білий гриб, м'яка вода, Чорне море;

    прислів'я та приказки: Вовків боятися -- в ліс не ходити. З, великої хмари малий дощ буває;

    крилаті вислови: Борітеся - поборете (Т. Шевченко). Лиш боротись -- значить жить (Франко) [3, 24-25].

    У мові певне значення може виражатися не лише окремим словом, а й стійким сполученням двох або більше повнозначних слів. Стійке словосполучення - сполучення кількох повнозначних слів, які передають одне лексичне значення, воно дорівнює значенню окремого повнозначного слова. Наприклад, клювати носом = дрімати.

    Стійкі словосполучення бувають термінологічні, офіційно-ділові та фразеологічні [22, 14].

    Термінологічні стійкі словосполучення (складені найменування) - це назви певних наукових понять. Наприклад:

    у медицині вживаються такі стійкі словосполучення: вітряна віспа, запалення легень, куряча сліпота, барабанна перетинка, центральна нервова система, мазь Вишневського;

    в економіці - додана вартість, безоплатний кредит, довго-термінова позичка, орендна плата, акціонерний капітал, фонд заробітної плати, грошовий обіг, поточний рахунок, штрафні санкції;

    у фізиці - коефіцієнт корисної дії, сила тяжіння, опір матеріалів, електромагнітне поле, атомна вага, стала Планка;

    у географії - Чорне море, Донецький кряж, Кримський півострів, Рівненська область [5, 24].

    Офіційно-ділові стійкі словосполучення використовуються в різних ділових ситуаціях: порядок денний, згідно з наказом, брати до уваги, внести пропозицію, доводити до відома, матеріальна відповідальність, вжити термінових заходів, без сплати мита, позаштатний працівник, чергова відпустка, місце проживання.

    Фразеологічні стійкі словосполучення (фразеологізми) є загально-вживаними одиницями, що образно передають єдине поняття та супроводжуються, як правило, певним емоційним забарвленням: накивати п'ятами (втекти), ще й на світ не зоріло (рано), бити чолом (кланятися).

    Фразеологізми (фразеологічні звороти) використовуються для називання окремих предметів, явищ, властивостей та дій.

    Лексичне значення має фразеологізм в цілому, напр., спіймати облизня - "зазнати невдачі", без царя в голові - "нерозумний", заткнути за пояс - "перевершити". Ці мовні звороти, у яких слова виявляють своє значення тільки зв'язано, називаються фразеологічними одиницями. Фразеологічні одиниці подібні до слів: і слова, і фразеологізми використо-вуються як готові мовні одиниці, а не створюються у процесі мовлення.

    Фразеологізми, як і слова, можуть входити до синомічних рядів: дрімати - куняти - клювати носом.

    Для фразеологізмів, як і для звичайних лексем, властиві такі явища, як багатозначність, синонімія й антонімія.

    Наприклад, багатозначним є фразеологізм роззявити рота:

    1) говорити, казати що-небудь (Рота як слід він не вспіє роззявити, -- зараз готове усе. -- П. Грабовський);

    2) уважно слухати (У хаті слухали, роззявивши роти, намагаючись не пропустити жодного слова. -- Я. Качура);

    3) бути дуже враженим чимось (Глухі діди роти пороззявляли, бо ще ніколи не бачили таким збудженим свого Зарубу. -- В. Кучер);

    4) бути неуважним (Ну, гони биків, чого рота роззявив? -- Григорій Тютюнник);

    5) посягати на що-небудь (На чуже добро ще змалку рота роззявляє. -- С. Голованівський);

    6) рватися -- про взуття (Ось і чоботи в мене роти пороззявляли. -- Г. Квітка-Основ'яненко) [1, 124].

    Так само, наприклад, багатозначним є фразеологізм вести перед:

    1) верховодити (Гордій справді вмів перед вести, вмів отаманувати так, що всі його слухались. -- Б. Грінченко);

    2) бути першим, передовим (Дільниця його групи стала вести перед у цеху. -- Ю. Яновський);

    3) заспівувати (Справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю. Олександра вела перед. -- М. Коцю-бинський) [36, 56].

    У багатозначному фразеологізмі може поєднуватися пряме значення з переносним. Фразеологізм ставати дибки, коли йдеться про тварин, виступає в прямому значенні «ставати на задні ноги» (Їдуть вершники... Під ними гарцюють коні, стають дибки, крешуть підковами брук. -- П.Колесник); коли ж мова, йде про предмети -- має вже певною мірою переносне значення «ставати вертикально» (На одній розбитій платформі, яка стала дибки, чудом затримався танк. -- О. Донченко); а коли йдеться про людей -- набуває цілком переносного значення «чинити опір, рішуче протестувати» (Завжди мене слухався Олекса, а тут дибки став. -- І.Муратов). Так само фразеологізм відводити очі має то пряме значення «переставати дивитися» (Копистка відвів очі від вікна, низько увігнув голову і замислився. -- Я. Гримайло), то переносне -- «відвертати чиюсь увагу» (Украде [Тимошко] бувало... та й підкине другому, щоб від себе очі відвести. -- Панас Мирний).

    Багатозначність серед фразеологізмів, щоправда, трапляється рідко.

    Частою серед фразеологізмів є синонімія. Наприклад, значення «ледарювати» мають фразеологізми байдики бити, баглаї бити, давати горобцям дулі, ханьки м'яти, клеїти дурня, ганяти вітер по вулицях, лежні справляти, тинятися з кутка в куток, і за холодну воду не братися. Значення «бувала людина» передають фразеологізми був на коні і під конем, пройшов Крим і Рим і мідні труби, перейшов крізь сито й решето, не з одного колодязя воду пив, тертий калач, стріляний горобець, бував у бувальцях [63, 43].

    Як і звичайні слова-синоніми, синонімічні фразеологізми можуть відрізнятися один від одного своїм лексичним значенням. Наприклад, у синонімічному ряду фразеологізмів із значенням «бути несамостійним» фразеологізм танцювати під чиюсь дудку має ще відтінок «беззаперечно виконувати»; співати з чийогось голосу -- «сліпо повторювати», дивитися чиїмись очима -- «оцінювати факти з позицій іншої людини».

    Більшість фразеологізмів позначають позитивні моменти людського життя, проте є й фразеологізми з вираженим негативізмом. Так, в українських говірках фразеологізми моделі “дурний (тупий) + як + дерев'яний предмет = дуже дурний” зафіксовано з 1864 р. і існують в усіх трьох групах говорів [58, 9-10]:

    1) південно-західний - глупий як стовп, дурний як чіп, дурний як ціп, глупий як обіг, дурний як бовт, дурний як кіл плоті, глуп як стовп;

    2) північний - дурний як цурпалок, дурний як стовп, дурний як чіп, дурний як поліно, дурний як колода, тупий яке товчак у стопі, дурний як довбня, дурний як ціп, тупий як кілок необтесаний, дурний як пранник, дурний як прач, дурний як баклуші, дурний як деко, дурний як деко на труні, дурний як дошка, дурний як дощечка, дурний як дрова, тупи як стіл, тупий як шпала;

    3) південно-східний - дурний як ціп, дурний як пробка, дурне як керасінова пробка, дурний як гасова пробка, дурний як карасинова пробка.

    Щодо людей “дивитися + як + свійська тварина + на будівлю (або її частину) = здивуватися”, то її в українських говорах зафіксовано з 1841 р.:

    1) південно-західний - дивитися як віл на нові ворота, дивитися як баран на нові ворота;

    2) північний - вилупив очі як козел на нові ворота, дивиться як корова на нові ворота;

    3) південно-східний - вилупив очі як баран на нові ворота, дивиться як баран на золоті ворота [72, 51].

    Модель “втікати + я + чорт + від християнський атрибутів = дуже швидко, перелякано втікати” в українському діалектному континуумі зафіксована з 1894 р. в усіх трьох наріччях:

    1) південно-західному - тікає як чорт від свяченої води, тіка як чорт від ладану, тікає як дідько від хреста, тікає як чорт від хреста, щез як дідько від кропила;

    2) північно - тіка як чорт від ладану;

    3) південно-східному - утіка як чорт від ладану [73, 28].

    Модель “голий (бідний) + як + тварина = дуже бідний” в україн-ському діалектному континуумі представлена з 1864 р. в усіх наріччях:

    1) південно-західному - голий як собака, голий як бик, бідний як церковна миш;

    2) північному - бідний як червона криса, голий як миш, голий як руда миш, голий як церковна миш;

    3) південно-східному - голе як миша, голий як миші [1, 82].

    Отже, здійснений аналіз фразеологічних моделей в українських говорах засвідчує те, що фразеологія не тільки підкреслює окремі риси характеру людини, але є одним з основних засобів створення гумористич-ного ефекту.

    Фразеологізми можуть відрізнятися один від одного сполучуваністю. Фразеологізм на заячий скік із значенням «дуже мало» поєднується зі словами, що вказують на відстань або час, фразеологізм як шилом юшки вхопити з тим самим значенням переважно вживається зі словами, що означають почуття, а фразеологізм як кіт наплакав може вживатися для кількісної характеристики будь-чого.

    Різну сферу вживання мають однакові чи майже однакові за значенням фразеологізми заснути вічним сном, віддати Богові душу і простягти ноги, врізати дуба; до останнього подиху і до гробової дошки; езопівська мова і наздогад буряків; датися взнаки і вилізти боком.

    Нерідко синонімічні фразеологізми мають у своєму складі той самий компонент. Наприклад, із значенням «поставити кого-небудь у скрутне становище, переважити» вживаються фразеологізми з головним словом загнати: загнати в тісний кут, загнати у безвихідь, загнати на слизьке, загнати у сліпу вулицю, загнати в шуршу. Однакове значення «лукавити, лицемірити» мають фразеологізми виляти хвостом, крутити хвостом. Значення «розумний» передається фразеологізмами зі словом голова в різних формах: голова варить, мати голову на плечах, з головою, держати розум у голові [5, 12].

    Серед фразеологізмів виділяються також пари з антонімічним значенням: вбити собі в голову -- викинути з голови, не в тім'я битий -- не має лою в голові, макітра розуму -- пустий лоб, хоч греблю гати -- як кіт наплакав, серце заговорило -- серце спить, набитий гаманець -- вітер у кишенях свистить. Протиставлення може відбуватися також через заперечення: велике цабе -- невелике цабе, птиця високого польоту -- птиця невисокого польоту, з легким серцем -- з нелегким серцем, стояти на правильній дорозі -- стояти на неправильній дорозі, схиляти голову -- не схиляти голови; через антонімічні компоненти: натягати віжки -- попус-кати віжки, зажити доброї слави - зажити поганої слави, з іншого тіста - з одного тіста, цей світ - той світ, плисти за течією - плисти проти течії [68, 272].

    Відповідно до кількості складових частин (враховуючи не тільки повнозначні, а й службові слова) розрізняють фразеологізми: двокомпо-нентні (тертий калач, співати дифірамби, без ліку, на славу), трикомпонентні (сім чудес світу, ніде голці впасти, сам собі пан, світ за очі, не про нас, як без рук), чотирикомпонентні (чужими руками жар загрібати, п'яте колесо до воза, буря в склянці води, ні сном ні духом, хоч трава не рости), п'ятикомпонентні (наговорити сім мішків гречаної вовни, переливати з пустого в порожнє, не бачити як своїх вух) тощо.

    Фразеологізми звичайно мають незмінний, застиглий набір компонентів. Проте деякі фразеологізми можуть вживатися в усіченому, скороченому вигляді: ні в зуб ногою -- ні в зуб (З людиною буває часто так, що, добре знаючи минулого події, вона сучасності ні в зуб не розуміє. -- М. Рильський); думка майнула в голові -- думка майнула (Майнула думка повернути просто степом до Карасу. -- І.Ле); як той реп'ях до штанів (до кожуха) -- як реп'ях (Знаєш, Альберте, не липни до мене, як реп'ях. -- П.Автомонов); загнати в тісний кут -- загнати в кут, заспівати іншої пісні -- заспівати іншої; дерти носа вгору -- дерти носа; покласти на обидві лопатки -- покласти на лопатки; намазати п'яти салом -- намазати п'яти; танути як віск на сонці -- танути як віск; різати правду в очі -- різати правду [85, 13].

    Іноді можлива синонімічна взаємозаміна компонентів у тому самому фразеологізмі: викинути (витрусити) з голови (з пам'яті, з думки), губитися (плутатися, метатися) в догадках (в здогадках, в здогадах, в гадках), наговорити (набалакати, намолоти, наплести) сім мішків (сім кіп, три мішки) гречаної вовни, дати імпульс (поштовх), твердий (міцний) горішок, зігнути (скрутити) в баранячий ріг, серце (душа) не на місці, на один кшталт (лад, манір, копил, аршин), мамин (матусин) синок (мазунчик), поставити питання руба (ребром).

    В усному мовленні стилістично нейтральні компоненти фразео-логізмів можуть замінюватися експресивно-емоційними: витріщити (вивалити, вирячити, вилупити) очі (баньки, бульки), розкрити (роззявити) рота (пащу, пащеку, пельку, вершу, хавку), голова (казанок, баняк, черепок) варить. При заміні, буває, використовується назва частини замість цілого (метонімічна заміна): головою (лобом) мур пробивати, від голови до ніг (до п'ят), у поті лиця (чола), аж хата дрижить (стіни дрижать). Одне замість одного можуть підставлятися слова, що позначають суміжні предмети чи явища або належать до того самого семантичного поля: своя голова на плечах (на в'язах), відчувати плече (лікоть), аж за боки (за живіт) хапатися, показувати свої зуби (роги, пазурі), скинути шапку (капелюх, бриль), діставати зорі (місяць), ні Богові свічка, ні чортові кочерга (коцюба, рогач, шпичка, огарок).

    Часом змінні компоненти фразеологізмів:

    а) мають лише різне граматичне оформлення: у глибині (у глибинах) серця, нишпорити очима (оком), тішити око (очі), тугий на вухо (на вуха), пробувати на зуб (на зуби), не до сміху (сміхів), проковтнути язика (язик), дерти носа (ніс), аж небу (небові) жарко буде, з перших кроків (з першого кроку), тримати в кулаку (в кулаці), в сто разів (раз);

    б) різняться між собою тільки префіксами: слати (посилати, засилати, присилати) сватів, материне молоко на губах не обсохло (не висохло), спіймати (піймати, впіймати) облизня, нагріти (зігріти) собі місце, затаїти (притаїти) дух, на сміх (посміх);

    в) різняться між собою лише суфіксами: лиха година (годинонька), сушити серце (серденько), гладити по голівці (по голові), ковтати слину (слинку), виривати з коренем (з корінням), стати кілком (колом) у горлі;

    г) при однаковому лексичному складі мають різну синтаксичну будову: як вода змила -- як водою змило, гадки не мати -- в гадці не мати, доходити розуму -- доходити до розуму, забігати в думках -- забігати думкою, по свіжих слідах -- свіжими слідами [4, 38].

    Головні компоненти іменникових, прикметникових та дієслівних фразеологізмів, пов'язуючись з іншими словами в реченні, набувають, як правило, різних граматичних форм: Нам головне -- до моря добратися. А там на корабель юнгами влаштуємось, куди хоч попливемо, справжніми морськими вовками станемо (Ю. Збанацький). Дала мені мама доброї прочуханки й заборонила зовсім виходити з двору (І. Нечуй-Левицький).

    Серед різного виду фразеологізмів найбільш сталі фразеологічні зрощення, а фразеологічні єдності і сполучення виявляють меншу стій-кість. Хоча словесна оболонка деяких фразеологізмів може змінюватися -- їхнє загальне лексичне значення залишається незмінним і так само цілісним.

    1.2 Основні підходи до класифікації фразеологізмів

    У дослідженнях стилістичного аспекту фразеологічного складу української мови прийнято вживати терміни: „стійка сполука", „фразео-логічна словосполука", „стійка сполука слів", „фразеологічний зворот", „фразеологізм", „френологічна одиниця" [3] та ін., які міцно увійшли і поширились в українській науковій літературі з питань фразеології. У літературі більш широкого, популярного вжитку нерідко виступають терміни іншого плану: „ідіома", „приказка", „прислів'я", „афоризм", „крилатий вислів", що характеризують не стільки структурний, скільки семантико-виразний, художній план функціонування цих одиниць у мові. (Артемов В.А., Багмут А.Й., Івченко А.О.).

    Фразеологізми з погляду співвідношення між значенням окремих їхніх компонентів і їхнім цілісним значенням поділяють на три групи: фра-зеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

    Фразеологічні зрощення -- одиниці, у яких цілісне значення ніяк не вмотивоване; воно не випливає із значення їхніх компонентів: теревені правити -- говорити нісенітниці, байдики бити -- ледарювати, глек розбити -- посваритися, собаку з'їсти -- мати досвід, піймати облизня -- зазнати невдачі, викинути коника -- зробити щось несподіване, підбивати клинці -- залицятися, ні в сих ні в тих -- незручно [13, 54].

    Фразеологічні єдності -- одиниці, у яких цілісне значення вмоти-воване переносним значенням їхніх компонентів: тримати камінь за пазухою -- приховувати злобу, грати першу скрипку -- бути головним, вивести на чисту воду -- викрити непорядність, загрібати жар чужими руками -- використовувати когось, давати волю ногам -- тікати, море по коліна -- нічого не страшно, все дозволено, прикусити язика -- замовк-нути, пропускати повз вуха -- не звертати уваги, хоч до рани прикладай -- лагідний.

    Фразеологічні сполучення - одиниці, у яких цілісне значення вмотивоване прямим значенням їхніх компонентів: взяти слово, зачепити гордість, покласти край, берегти як зіницю ока, подавати надію, страх бере, ласкаво просимо, узяти верх, терпцю немає, звести очі, як піску морського. Проте чіткої межі між цими групами немає. Важко визначити, до якого розряду віднести, скажімо, фразеологізм кирпу гнути (зазнаватися) -- до зрощень чи до єдностей; тернистий шлях -- до єдностей чи до сполучень.

    Фразеологізми за співвіднесеністю з окремими частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексичним і граматичним значенням (за тим, що вони позначають -- предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції -- і якими членами речення виступають), бувають:

    іменникові -- називають предмет чи явище: козацьке сонце, рятівна соломинка, наріжний камінь, сім чудес світу, лебедина пісня, біла ворона, синя панчоха, ласий шматок, каїнова печать, скрегіт зубовний, содом і гоморра, казка про білого бичка; у реченні, як і іменники, виступають підметами, додатками, іменними частинами складених присудків тощо: Люди, зрадівши, що минула лиха година, слалися спати (Панас Мирний). Смертний час свій я на полі битви стріну (Н. Рибак);

    прикметникові -- називають ознаки: не в тім'я битий, кров з молоком, не остання спиця в колесі, не з полохливого десятка, нечистий на руку, у ступі не влучиш, білими нитками шитий, одним миром мазані, купи не держиться, собака на сіні, під мухою, хоч викрути; у реченні звичайно виступають означеннями або іменними частинами складених присудків: А там -- козак не в тім'я битий: щось та прирозуміє! (М. Пригара). Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться (М. Коцюбинський); мотати на вус, бити себе в груди, дерти носа, дибки ставати, ускочити в халепу, сидіти на двох стільцях, товкти воду в ступі, доливати оливи до вогню; у реченні звичайно виступають у ролі присудків: От коли б тільки мені до тебе добратися, я б тобі показав, де раки зимують (Панас Мирний); або в ролі обставин (у формі дієприслівника): Все віддай на вжиток люду, що, ллючи кривавий піт, не жалів для тебе труду, згодував тебе на світ (П. Грабовський);

    прислівникові -- характеризують дію, стан чи ознаку: з відкритим серцем, як на долоні, не чуючи землі під ногами, без керма і без вітрил, на живу нитку, кров холоне в жилах, ні в зуб ногою, хоч плач; у реченні виступають у ролі різних обставин: З важким серцем ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги тухольських молодців на сповнення громад-ської волі (І.Франко). Докія прокидається до перших півнів (М. Стельмах);

    вигукові -- вказують на почуття, емоції: от тобі й на, от тобі й раз, туди до лиха, тим-то й ба, ні пуху ні пера, хай йому грець, цур тобі, не доведи Господи, і треба ж; у тексті використовуються нарівні із звичайними вигуками: Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах). Ой, як приємно вернути з трудної, утомливої дороги та в теплу домівку... Хай їй абищо (П. Дорошко) [7, 2-3].

    Фразеологізми в реченні сприймаються як один член речення. Наприклад, у реченні Мельхиседек сердито глянув на свою жінку; вона догадалась, що вже наговорила сім мішків гречаної вовни, й прикусила язика (І.Нечуй-Левицький) -- фразеологізм сім мішків гречаної вовни виступає в ролі додатка (дурниць), а фразеологізм прикусила язика -- у ролі присудка (замовкла).

    Однак не всі фразеологізми можна однозначно співвіднести з певними частинами мови. Це передусім стосується тих фразеологізмів, які мають форму предикативних словосполучень, тобто в складі яких є підмет і присудок: Люблю я таких людей, завзятих і проклятих, щоб душа в них була не з лопуцька, щоб оглядали життя з високої конструкції (Ю.Янов-ський). А чи не високо ти, Андрію, літаєш? Бо можна сісти низько-низько, що й курка лапою загребе (М. Стельмах). Такі фразеологізми, маючи неподільне, цілісне лексичне значення, граматично співвідносяться з реченням.

    Щодо функціонально-стилістичних властивостей фразеологізмів, то серед них виділяють три групи:

    фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим забарвленням): зарубати на носі, стерти на табаку, замакітрити голову, мати олію в голові, виляти хвостом, пошити в дурні, похнюпити носа, тримати ніс за вітром, гопки скакати, накивати п'ятами, кури заклюють, потурати серцю, душа радіє;

    фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-урочистим забарвленням): наріжний камінь, зімкнути лави, усіма фіброми душі, перейдений етап, ставити з ніг на голову, називати речі їхніми іменами, два боки однієї медалі, за велінням серця, спочивати на лаврах, езопівська мова, ахіллесова п'ята, танталові муки;

    стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експресивно забарвлені): спільна мова, залишити слід, розправити крила, милувати око, тішити себе надією, спинитися на півдорозі, пробувати сили, зламати слово, думка визріла, сумнів бере, перша ластівка, майстер своєї справи, довести ділом, рано чи пізно, в одну мить, на весь голос [24, 41].

    Стилістичне забарвлення фразеологізмів великою мірою залежить від характеру їхніх компонентів. Наприклад, фразеологізми сидіти на троні, доходити висновку завдяки словам трон, висновок мають явно книжне забарвлення; фразеологізми сидіти в печінках, доходити до тями завдяки словам печінка, тяма належать до розмовно-просторічних.

    У системі фразеологічних засобів кожної мови розрізняють за їх стилістичною приналежністю дві виразно окреслені групи одиниць. Так, Л.О.Соловець до першої групи відносить фразеологізми, “образно-експресивні за своєю природою, а саме:

    - ідіоми (включаючи і приказки);

    - прислів'я;

    - фігуральні висловлення;

    - різного роду крилаті слова тощо” [68, 273].

    Друга група фразеологізмів включає до свого складу стійкі номіна-тивні словосполуки, термінологічні вирази:

    - суспільно-виробничі;

    - професійно-виробничі;

    - науково-технічні;

    - офіційно-ділові формули висловлювання [74].

    Наприклад, атомна енергія, важка вода, сонячна система, біла гарячка, чорна віспа, сільське господарство, матеріально-технічна база, майстер спорту, турнірна таблиця тощо.

    Ця друга група, різна за характером і силою спаяності складових компонентів фразеологізмів, як правило, є нейтральною в емоційно-експресивному плані. Однак, кожен із фразеологізмів даної групи належить до якогось одного або декількох структурно-функціональних стилів, до того ж потенційно окремі з фразеологізмів цієї групи мають здатність до переміщення в інші стильові різновиди, що звичайно викликає зміну фразового оточення і появу певного емоційно-експресивного заряду. Таким чином, як перша, так і друга група фразеологізмів є об'єктом вивчення стилістики як наукової дисципліни.

    За походженням фразеологізми поділяються на спільнослов'янські (водити за носа; з голови до п'ят; як на долоні), спільносхіднослов'янські (попасти під гарячу руку), українські (на руку ковінька, піймати облизня); засвоєні з інших мов кальки (копії) (ось де собака зарита (з німецької мови) [72, 51].

    Велику групу фразеологізмів складають висловлення видатних і відомих людей (Хіба ревуть воли, як ясла повні (Панас Мирний). Поповнюється українська фразеологія і за рахунок виробничо-побутових висловлень (Сім раз одміряй, а раз одріж). Знайшли собі місце в українській фразеології також біблійні і євангелійські вирази (бути притчею во язицех; берегти, як зіницю ока), а також античні вислови (крокодилячі сльози, Сади Семіраміди).

    Визначення типів фразеологічних сполук у стилістично-семан-тичному плані здійснили зарубіжні лінгвісти Ш.Баллі й А.Сеше.

    Вихідним пунктом теоретичних настанов Ш.Баллі у цій галузі є положення про те, що „стилістика вивчає емоційну експресію елементів мовної системи, а також взаємодію мовних фактів, які сприяють формуванню системи виразових засобів тієї чи іншої мови". Центральним об'єктом свого стилістичного дослідження Ш.Баллі обирає встановлення різниці між розумовою діяльністю та емоційними імпульсами в їх мовному виявленні. У зв'язку з цим основним методом своєї роботи Ш.Баллі оголошує метод ідентифікації, під яким він розуміє те, що в логіці назива-ється знаходженням простого поняття. „Ідентифікувати акт мовлення можна лише таким словом, яке виражає ідею, що міститься у ньому в найпростішій, найоб'єктивнішій і найабстрактнішій формі" [9, 13].

    Під ідентифікацією експресивного факту Ш.Баллі розуміє прирівню-вання його до одиниці думки, визначення його шляхом підстановки неемоційного слова (слова-ідентифікатора), яке відповідає уявленню чи поняттю.

    Ш.Баллі класифікує фразеологізми за різним ступенем спаяності їх компонентів, виділяючи серед них фразеологічні групи і фразеологічні єдності. Обидві категорії фразеологізмів Ш.Баллі пов'язує з певним ступенем експресивно-емоційного забарвлення. Учений зупиняє свою увагу на зовнішніх (формальних) і внутрішніх (смислових) ознаках фразеологічних єдностей [9]. Він вважає, що увагу дослідника повинні притягати саме внутрішні ознаки, тобто ті дані, які можна здобути із зіставлення думки з її словесним вираженням.

    Отже, французький лінгвіст Ш.Баллі, хоч не вичерпав усіх можливих аспектів стилістичного дослідження фразеологізмів у складі національної мови, проте заклав основи стилістичної класифікації цієї лексико-синтаксичної категорії, здійснивши своє дослідження на матеріалі французької мови.

    Основними сферами вжитку розмовно-побутових фразеологізмів є побутове усне мовлення та художньо-белетристичний стиль, у якому ці стійкі словосполуки використовуються з метою художнього відтворення розмовної мови як у авторських текстах, так і в мовних партіях персонажів, сприяючи у багатьох випадках їх типізації та індивідуалізації [6]. Проникають ці фразеологічні одиниці у вигляді прислів'їв, приказок, примовок тощо і в структуру публіцистичного стилю, зокрема в мову газетно-журнального жанру (особливо таких його різновидів, як нарис і фейлетон), та інші види масової комунікації.

    Для мови наукового, офіційно-ділового та інших структурно-функціональних стилів розмовно-побутова фразеологія не є характерною. Проте розмовна фразеологія української мови надзвичайно багата, різно-манітна, яскрава на та емоційно насичена. Вона, як і усне мовлення, в цілому характеризується також більшою емоціональною виразністю, експресивною рельєфністю, ніж писемна книжна форма літературної мови.

    Скарби української народної фразеології невичерпні. Особливо „багата і колоритна вона,-- як справедливо відзначає П.П.Плющ, -- в стилях, пов'язаних з фамільярністю, жартом, безжурним гумором, а нерідко з ущипливою, нищівною іронією. З цього погляду в народній українській мові глибоко і прозоро відображається одна з типових рис національного характеру народу” [7, 4].

    Основу Шевченкової мовної творчості разом із лексикою становить також і народна фразеологія, яка в поета часто зливається з його власними афоризмами й стає засобом розкриття як художнього, так і соціально-політичного кредо поета, перетворюється у невід'ємний художній компонент вираження його революційних ідей. Народні фразеологізми в творах Шевченка часто мають глибоко філософське й разом з тим гостро соціальне забарвлення. Наприклад: «Все йде, все минає і краю немає»; «Тяжко жить на світі, а хочеться жить» («Гайдамаки»), «Не дай, боже, в багатого і пить попросити» («Сова»), «Усі на сім світі -- царята і старчата -- Адамові діти» («Сон»), «Нема раю на всій землі, Та нема й на небі» («Не завидуй багатому»), «Бо хто не вміє заробить, То той не вмітиме й пожить» («Сліпий»), « У всякого своє лихо, І в мене не тихо» («Холодний яр») [13, 52].

    Перевагу над іншими стилістичними пластами фразеологізмів надає розмовно-просторічним сталим конструкціям, народним прислів'ям і приказкам також і М.Стельмах у своїх прозових творах. Письменник майстерно використовує стійкі формули усномовного походження для експресивного вираження як позитивних, так і негативних рис своїх героїв. Напр.: «Гарна молодиця -- сам чорт ложку меду вложив» («Велика рідня»), «Бісів Юхим з води вийде сухим» («Велика рідня»), «Ринувся, як ведмідь на пасіку» («Кров людська не водиця»), «Витріщився, як теля на нові ворота» («Велика рідня»), «Ти йому слово, а він тобі десять» («Коли плачуть боги»).

    "Розмовна фразеологія є невичерпним джерелом створення гумори-стичного, а часто і сатиричного ефекту. Цей ефект досягається зокрема за допомогою введення в текст літературного твору просторічної, згрубілої фразеології або усталених сполук розмовного характеру з яскраво вираженою гумористичною семантикою" [37, 26]. Окремі з цих фразео-логізмів створилися внаслідок редукції народного анекдоту. Такого роду усномовних фразеологізмів дуже багато в «Енеїді» І.Котляревського, «П'ятами з Трої накивав»; «З двора в собачу ристь побіг»; «Мої великі кулаки Почешуть ребра вам і спину»; «І молодиці-цокотухи Тут баляндраси понесли»; «На нього всі баньки п'ялили»; «Еней піджав хвіст, мов собака»; «Анхіз кричав, як в марті кіт»; «Скрізь йорзає, як чорт в болоті»; «Пропали! Як Сірко в базарі», в гумористичних творах Г. Квітки-Основ'яненка, українських письменників-байкарів П.Гулака-Артемовсь-кого Л. Глібова, в гуморесках С. Руданського, у прозових творах І. Нечуя-Левицького та Панаса Мирного, у драматургії М. Старицького, М. Кропив-ницького, І.Карпенка-Карого та інших творах художньо-белетристичного стилю української літературної мови XIX століття.

    Дуже широко користуються розмовною фразеологією як невичерп-ним джерелом народного гумору й сучасні українські прозаїки, поети та драматурги. Так, розмовна лексика і фразеологія є основою творів неперевершеного майстра українського гумору й сатири Остапа Вишні [28]. Вона є органічним компонентом мовної палітри письменника і одним з важливих чинників ні з чим не зрівнянної гумористичної сили творів цього видатного українського майстра слова. Наведемо приклади: "От подивіться і скажіть, який із цих двох колгоспів матиме сало, а який із них, замість сала, плямкатиме губами, дивлячись, як перший їстиме сало?” ("Кукурудза і сало"), "Що ж вам іще сказати? Знайте найголовніше: «Не святі горшки ліплять!» Захочете навчитися писати фейлетони, навчитеся, бо, ще раз підкреслюю, навчитися можна!" («Отак і пишу»).

    Засобом тонкого ліричного гумору та гострої сатири виступає розмовно-побутова фразеологія і в творах багатьох інших українських письменників, які часто включають усномовні фразеологізми в контекст іншого стилістичного плану і цим інтенсифікують ефект комізму [46]. Напр.: "Докладай по вищестоящих начальствах, що кабеля перетягли... Бачиш? А де ж ти взяв бінокля? От ловко, матері його ковінька..." (Л.Первомайський "Атака на Ворсклі"), "А мене за пораду на водоході вашому покатаєте... -- Чи ти клепку з голови загубив? -- накинулась баба Єлизавета" (О.Донченко "Вітер з Дніпра"), "...Та він заткне за пояс любого вашого занюханого службовця, бо тепер сам на цілих двоє сіл службовець. Агент!» (В.Кучер "Трудна любов"), «Я чув дещо таке... І ти, Чумаченко, чув? -- Чув, товаришу гвардії майор. Це дійсно слабке наше місце: як оборона, так казяться! -- Із жиру вони в тебе казяться... Ах, лобури! --Майор лаявся, проте злості не чулося в його словах" (О.Гончар "Прапо-роносці").

    Таким чином, розмовно-побутова фразеологія в різних жанрах художньо-белетристичного стилю української літературної мови є випро-буваним засобом посиленої експресії висловлення, увиразнення, іноді унаочнення ідеї, яку доносить письменник до читача. "Разом з тим вона є:

    - одним із засобів створення мовних партій персонажів художнього твору, підкреслення окремих рис їх характеру, оцінки певних негативних чи позитивних вчинків героїв;

    - усномовна фразеологія надає широкі можливості для індивідуалі-зації, а іноді й типізації мовних партій персонажів;

    - розмовна-побутова фразеологія є неперевершеним і одним з основних засобів створення гумористичного ефекту" [49, 91].

    Таким чином, розмовно-побутову фразеологію використовують хоч звичайно і меншою мірою, ніж художньо-белетристичний стиль, також стилі науково-популярний, публіцистичний, зокрема такі його різновиди, як суспільно-політичний та стиль масової комунікації.

    Широкого визнання у вітчизняному й світовому мовознавстві здобула семантична класифікація, фразеологізмів, опрацьована В.В.Вино-градовим [23]. В основу його фразеологічної теорії покладено ступінь видозміни значення слова у різних синтаксичних і стилістичних умовах фразоутворення. Являючи собою єдине значеннєве ціле, фразеологічні одиниці не є однаковими з погляду з'єднаності компонентів і спів-віднесеності семантики усього вислову з семантикою його окремих складників-компонентів.

    Зважаючи на це, В.В.Виноградов розрізняє три групи фразеологічних одиниць - фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

    Фразеологічні зрощення -- семантичне неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів. Наприклад: бити баглаї - ледарювати; пекти раків -- червоніти; дати кучми -- побити; собаку з'їсти - набути досвіду; на руку ковінька -- вигідно і под. Із словами однакового звучання, що виступають у вільному вжитку, компоненти фразеологічних зрощень перебувають у зв'язках омонімічності.

    За визначенням В.В.Виниградова, фразеологічні зрощення являють собою „своєрідні складні синтаксичні слова" [24, 38]. Компоненти фразеологічних зрощень нагадують морфеми у словах. Як і слова з невідною основою, вони позбавлені внутрішньої форми. Лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм станов-лення фразеологічних зрощень і з'ясувати, чому саме ці слова-компоненти спонукали появу цілісного значення.

    Семантична неподільність виникає або підтримується у фразео-логічних зрощеннях рядом фактів:

    § наявністю у складі фразеологічних одиниць застарілих слів, незрозумілих для загалу (збити з пантелику; взяти на цугундер; ускочити в халепу);

    § наявністю граматичних архаїзмів (темна вода во облацех; притча во язицех);

    § втратою у межах фразеологічної одиниці живого синтаксичного зв'язку [36, 58].

    “Фразеологічні єдності - теж семантичне неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне їх значення умотивоване значенням компонентів” [23, 42]. Наприклад: не нюхати пороху -- не бути ще в боях; прикусити язика -- замовкнути; кров з молоком - здоровий та ін.

    Мотивованість фразеологічних єдностей опосередкована. Більшість із них є образними висловами, - причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно (тримати камінь за пазухою; виносити сміття з хати; вивести на чисту воду; накрити мокрим рядном).

    Семантична замкнутість фразеологічних єдностей може створюва-тися також евфонічними чи формально-граматичними засобами - римою, алітераціями (усякої тварі по парі) тощо.

    Фразеологічні єдності можуть виникати і внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, вживання її у певній граматичній формі (нуль уваги; діло табак), внаслідок наявності експресивних відтінків значення (плакали наші гроші).До цього розряду В.В.Виноградов залучає „фразові штампи, кліше, типові для різних літературних стилів, і літературні цитати, і крилаті вислови, і народні прислів'я та приказки" [24, 72].

    “Фразеологічні сполучення - тип фраз, створюваних реалізацією зв'язних значень слів" [23, 44]. Фразеологічні сполучення не є безумов-ними семантичними єдностями. Вони аналітичні, наприклад: зачепити почуття; зачепити гордість; зачепити інтереси.

    Слова з фразеологічне зв'язним значенням можуть поєднуватися з одним словом чи з обмеженим рядом слів (страх, жаль, зло, досада бере при неможливості радість, задоволення, насолода бере).

    Класифікаційна схема В.В.Виноградова - важливий етап у станов-ленні фразеологічної теорії. Але в процесі вивчення фразеологічного фонду багатьох мов стали очевидними її вразливі місця, зокрема нечіткість критерію умотивованості значення, неможливість застосувати його до всіх одиниць, залучених до категорії фразеологічних єдностей тощо.

    Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В.Виноградова, Г.Л.Шелехова виділяє четвертий клас-- фразеологічні вирази, до яких належать "такі стійкі в своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантичне подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням" [83, 10]. Наприклад: серйозно й надовго; Вовків боятися - в ліс не ходити; Не все те золото, що блищить.

    Характером зв'язків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються, як готові структурні і значеннєві одиниці.

    Серед фразеологічних виразів О.Л.Хорошковська розрізняє дві групи [80, 39-40]:

    1) фразеологічні вирази комунікативного характеру, що являють собою предикативні словосполучення, рівноцінні реченню, є цілим висловленням, виражають те чи інше судження. Наприклад: Людина -- це звучить гордо; Хрін від редьки не солодший;

    2) фразеологічні вирази номінативного характеру, що є сполученням слів, ідентичним лише певній частині речення, є словесною формою того чи іншого поняття і, як і слова, виконують у мові номінативну функцію.

    Наприклад: трудові успіхи, палії війни, вищий учбовий заклад і т. ін.

    Семантична класифікація фразеологічних одиниць у плані діахронії опрацьована Б.О.Ларіним. У становленні переважної більшості фразео-логічних одиниць вихідними є вільні звороти мови, повні за лексичним складом, нормальні за граматичною будовою і прямі за значенням.

    Класифікація Б.О.Ларіна відбиває етапи розвитку і перебудови первісних вихідних словосполучень, вона включає:

    а) перемінні словосполучення;

    б) стійкі словосполучення, що відзначаються наявністю стерео-типності, традиційності і метафоричного переосмислення, відходом від первісного значення;

    в) ідіоми, які відзначаються у порівнянні з стійкими метафоричними словосполученнями більш деформованим, скороченим, далеким від первісного лексичним і граматичним складом і помітним послабленням тієї семантичної подільності, яка зумовлює метафоричність, тобто смислову двоплановість” [2, 19].

    Спробу систематизації стійких (фразеологічних) сполук у функціо-нальному аспекті здійснив С.Гаврин. Він виділяє шість основних типів:

    1. Образно-виразні стійкі сполуки, до яких належать метафоричні одиниці (пустити червоного півня; гора народила мишу), сполуки з метафоричними компонентами (яблуко незгоди), сталі порівняння (берегти як зіницю ока), евфонізми (із грязі в князі), сталі гіперболи і літоти (гарматою не проб'єш; виїденого яйця не вартий), тавтологічні сполуки (свиня свинею; ливом лити), сполуки, що створюються на основі поетичного синтаксису (правда -- добре, а щастя -- краще).

    Такі експресивно-емоційно забарвлені сполуки відзначаються певною художньою своєрідністю. Вони утворилися не тільки внаслідок звичайного добору слів, але і внаслідок вияву фантазії, гри уяви, що виражається у вдалому переносному вживанні слів, влучності зіставлення, порівняння тощо.

    2. Еліптичні сполуки, що об'єднують усічені стійкі сполуки слів: рад не рад; хоч куди; ні пуху ні пера.

    3. Термінологічні фразеологізми, що охоплюють складені терміни науки, техніки, мистецтва та ін.: заломлення променів; річ у собі; колінчастий вал; соціалістичний реалізм; культ особи. Заміна в них одного з компонентів синонімом (пор. ланцюгова реакція -- послідовна реакція) руйнує термінологічність.

    4. Афористичні фразеологізми, що виражають узагальнюючі умови-води: друзі пізнаються в біді; буття визначає свідомість.

    5. Контекстологічні сполуки, які ототожнюються із стійкими утвореннями, що в класифікації В.В.Виноградова називаються фразеоло-гічними сполученнями.

    6. Ідіоми -- всі стійкі словосполуки, що втратили внутрішню форму: собаку з'їсти, була не була, рос. -- і под. [5, 36-37].

    На думку С.Г.Гаврина, така систематизація розкриває природу творення стійких сполук, механізм формування фразеологічного складу мови. Крім того, вона одночасно вказує і на ті функції, які фразеологічний склад мови виконує в мовленні: “образно-виразні сполуки виконують образно-виражальну і емоційно-експресивну функцію; еліптичні -- лаконізують мову; термінологічні -- забезпечують точність; сполуки з узагальнюючими умовиводами вносять у мовлення перлини народно-авторської думки; контекстологічна фразеологія виконує функцію полегшення конструювання мовлення” [8, 3].

    Помітне місце в теоретичних дослідженнях посідає граматичний принцип класифікації фразеологічних одиниць.

    Морфологічна класифікація передбачає визначення лексико-граматичної природи стрижневого слова, співвіднесення фразеологічних одиниць із певними частинами мови тощо. Послідовне здійснення морфологічної класифікації ускладнюється тим, що в ряді випадків визначити граматичний центр фразеологічного звороту неможливо.

    Заслуговує на увагу класифікація фразеологічних одиниць за граматичною формою і семантичними ознаками, опрацьована в ряді праць В.Л.Архангельським [4, 37]. У ній фразеологічні одиниці поділяються на фраземи і стійкі фрази. Термін фразема охоплює фразеологічні одиниці з структурою словосполучень, а термін стійка фраза охоплює фразеологічні одиниці з структурою речень.

    Критерієм синтаксичного принципу класифікації є врахування синтаксичних функцій фразеологічних одиниць. Незважаючи на те, що ті чи інші категорії фразеологічних одиниць виступають саме у певній, типовій для них синтаксичній функції, спостерігаються факти багато-функціональності їх, що теж унеможливлює послідовне проведення цього принципу [17].

    Спроба класифікації фразеологічних одиниць, виходячи не з характеру внутрішньофразеологічної структури, а з особливостей їх природних структурних зв'язків з іншими одиницями у системі мови, належить М.Т.Тагієву [3, 98]. Фразеологічну одиницю він вирізняє як самостійну одиницю мови за її оточенням, що створюється на основі власне структурного зв'язку цілого і не збігається із поняттям поширення слів-компонентів на основі валентних відношень.

    Оточення -- невід'ємний супутник фразеологічної одиниці. Взята в ізольованому вигляді, фразеологічна одиниця не може бути визначена через саму себе, через лексико-граматичні ознаки своїх компонентів". Вона об'єктивно виділяється із своїм оточенням, разом з яким створює структуру. Так, словосполучення вивести із себе недостатнє без залежного оточення (вивів із себе -- кого?), тобто без іменника із семантикою особи у знахідному відмінку.

    У контексті він вивів із себе Сидора вчора на вулиці через дрібницю слова, що вказують на час (вчора), місце (на вулиці), причину дії (через дрібницю) не є структурно необхідними, вони виражають лише ситуативні зв'язки фразеологічної одиниці.

    На матеріалі дієслівних фразеологічних одиниць у цій класифікації виділяються [7, 4]:

    а) фразеологічні одиниці з однопозиційним оточенням, яке може бути виражене й окремим словом у певній граматичній формі (лізти на стіну вимагає оточення, вираженого іменником у називному відмінку з семантикою особи), синтаксичними конструкціями (у фразеологічній одиниці комар носа не підточить у функції оточення виступає головна частина складного синтаксичного цілого), і варіативними засобами: над нами не капає і на нас не капає;

    б) фразеологічні одиниці з двопозиційним оточенням, у яких структурно необхідними елементами є суб'єктивне і залежне оточення: хто + взяв слово + з кого; що + червоною ниткою проходить + через що;

    в) фразеологічні одиниці з трипозиційним оточенням-- суб'єктним і двома залежними: хто + коле очі + кому + чим.

    Ці основні групи в свою чергу розмежовуються на підгрупи -- з однорідним, неоднорідним і варіантним оточеннями, вираженими різними граматичними формами слів і синтаксичними конструкціями.

    Метод аналізу фразеологічних одиниць за оточенням загострює увагу на дослідженні структурних зв'язків фразеологічних одиниць, що допомагає вирізнити фразеологічні одиниці на фоні інших лінгвістичних одиниць, сприяє визначенню їх семантики (значення фразеологічних одиниць часто безпосередньо пов'язується з оточенням) тощо, але класифікація усього фразеологічного фонду за цією схемою занадто деталізована і складна.

    Генетична класифікація, що передбачає групування фразеологічного матеріалу за джерелами походження, найбільш детально опрацьована в дослідженнях Л. А. Булаховського, який визначає такі групи:

    1) прислів'я і приказки;

    2) професіоналізми, що набули метафоричного вжитку;

    3) усталені вислови з анекдотів, жартів і под.;

    4) цитати й образи з „Старого" і „Нового" завітів;

    5) численні ремінісценції античної старовини;

    6) переклади поширених іншомовних висловів;

    7) крилаті слова українських та іноземних письменників;

    8) влучні фрази видатних людей" [16, 112-113].

    Генетична класифікація, надзвичайно корисна з погляду історичного вивчення фразеології кожної національної мови, на жаль, не може охопити всіх фразеологічних одиниць, бо далеко не завжди можна навіть при спеціальних дослідженнях точно встановити джерело виникнення того чи іншого вислову.

    Лінгвостилістичний аспект дослідження фразеології викликає потребу вироблення стилістичної класифікації фразеологічних одиниць, яка визначає приналежність фразеологічних одиниць до того чи іншого різновиду загальномовного стилю, характеризує їх експресивні особливості тощо. Розглянуті класифікаційні схеми допомагають з'ясувати природу фразеологічних одиниць, схарактеризувати особливості їх функціонування і еволюцію їх у мовній системі.

    Лінгвістичний аналіз фразеологічних одиниць у синхронному плані ґрунтується у цій праці на виділенні двох основних граматико-структурних класів [24, 53-54]:

    1. Фразеологічні одиниці - словосполучення, семантико-структурною особливістю яких є співвіднесеність з окремим словом і функціонування в ролі члена речення. Цей різновид фразеологічних одиниць має загальну назву лексичні ідіоми. Наприклад: впадати в око; тертий калач; на всі заставки.

    2. Фразеологічні одиниці -- фрази, що мають організацію простих або складних речень. Наприклад: Вік прожити -- не поле перейти; Що посієш, те й пожнеш; Мавр зробив своє діло, мавр може йти.

    Отже, фразеологізми зі структурою речення і фразеологізми у формі членів речення - досить виразно диференційовані й кількісно незчисленні явища мови і мовлення, своєрідної структури, семантики й стилістики. Вони - невичерпне багатство сучасної української літературної мови, одне з найбільших джерел її мовленнєвої образності, розумової і почуттєвої розмаїтості, важливий матеріал і засіб сприймання та розуміння всього, у чому може виникнути комунікативна потреба мовців.

    1.3 Особливості походження та лексичного складу фразеологізмів

    На перших порах сучасні фразеологізми виступали як вільні словосполучення. Але, часто вживаючись (нерідко в переносному значенні), вони набули форми сталих зворотів. Перетворення сполучень слів на стійкі одиниці мови, рівноцінні лексемам, називається лексикалізацією.

    Велика кількість фразеологізмів виникла із словосполучень на позначення вчинків людини в різних ситуаціях, родинних стосунків, реалій побуту: водити за ніс, кліпати очима, копилити губи, мотати на вус, протуркотіти вуха, розмахувати кулаками після бійки, бити себе в груди, хапатися за соломинку, гнути спину, танцювати від печі, ковтати слину, махнути рукою, зіпнутися на ноги, руки сверблять, склавши руки, пальчики оближеш, як за рідного батька, з молоком матері, свій брат, з одного тіста, як горохом об стіну, горох з капустою, як медом по губах, по саму зав'язку, казанок варить, облизати макогона, за одним рипом, купи не держиться [17].

    Значне місце посідають фразеологізми, що виникли на основі спостережень за явищами природи, тваринним та рослинним світом: як вітром здуло, свіжим вітром повіяло, пустити за вітром, як грім з ясного неба, хмари згущуються, витати в хмарах, з дощу та під ринву, обдало морозом, радий сонце прихилити, ждати біля моря погоди, не бачити смаленого вовка, хитрий лис, заяча душа, як кіт наплакав, перелітний птах, розправляти крила, мокра курка, курям на сміх, комар носа не підточить, ґедзь укусив, на вербі груші, блекоти наїстися.

    Є фразеологізми, у яких відбилися різні історичні обставини: вільний козак, козацьке сонце, наче татарська орда, голо як би татари пройшли, наче на турка йде, мудрий як лях по шкоді, прив'язався як москаль, голити в москалі, здирати шкуру, кат із ним, не взяв його кат.

    Проте більшість фразеологізмів своїм виникненням завдячують різним ремеслам, видам діяльності людей -- таким, як [3]: робота в сільському господарстві (прокласти першу борозну, орати переліг, перти плуга, одягати вуздечку, випускати віжки зі своїх рук, де не посій, там і вродиться, посіяти паніку, знаходити сокиру під лавкою, як п'яте колесо до воза, повертати голоблі); ковальське ремесло (кувати вухналі зубами, брати в лещата, попадати в лещата, дати гарту, як ковальський міх, як молотком ударити); рибальство (пійматися на гачок, піддаватися на вудку, заманити в свої сіті, битися як риба в сітях); ткацько-прядильне ремесло (розмотувати клубок, клубком ставати в горлі, нитка увірвалася, лежати в основі); кравецтво, шевство (білими нитками шитий, по нитці доходити до клубочка, як нитка за голкою, шукати голку в сіні, розплутувати вузол, з голочки, на один копил, правити на свій копил, міняти шило на швайку); транспорт (входити в колію, давати зелену вулицю, ставити на рейки, на всіх парах, натискати на всі педалі, давати задній хід, спускати на гальмах, брати на буксир, без керма і вітрил, на повних парусах, пливти за течією, тримати курс, кинути якір, рятівне коло); фінансово-торговельні операції (зводити рахунки, акції ростуть, скидати з рахівниці, брати на свій рахунок, показувати товар лицем, перший сорт, купить і продасть); військова справа (гострити меч, схрестити мечі, ламати списи, тримати порох сухим, переходити в наступ, брати на озброєння, влучати в ціль, брати з бою, викликати вогонь на себе); театрально-музична сфера (грати роль, помінятись ролями, сходити зі сцени, опускати завісу, під завісу, номер не пройде, попадати в тон, як по нотах, фальшива нота, співати з чужого голосу, співати стару пісню, інша музика); картярство (відкривати карти, сплутати карти, ставити на карту, карти в руки, козир у руках, останній козир, робити ставку, іти ва-банк, підкласти свиню) тощо.

    Багато фразеологізмів з'явилося на релігійному ґрунті: земний рай, проспати царство небесне, пройти через пекло, пекельні муки, як з хреста знятий, шлях на Голгофу, віддати Богові душу, дзвонити в усі дзвони, на ладан дихати, одним миром мазані, рада б душа в рай, та гріхи не пускають.

    Помітний слід у фразеологізмах залишили народні звичаї, обряди, вірування, забобони: дістати гарбуза, на рушник стати, зв'язати руки, як засватаний, пускати ману, зуби заговорювати, вставати на ліву ногу, виносити сміття з хати, з легкої руки, дорогу перейти. Стали фразеологізмами окремі характерні словосполучення з народних пісень, казок, оповідей: біле личко, чорні брови, тихі води і ясні зорі, молочні ріки й кисельні береги, казка про білого бичка, лисичка-сестричка, на злодієві шапка горить, язиката Хвеська, Кощій Безсмертний, товчеться, як Марко по пеклі; так то так, та з хати як.

    Основна маса фразеологізмів складається із широковживаних слів. Найбільше фразеологізмів побудовано з використанням слів на позначення частин людського тіла [30, 22-23]. Наприклад, зі словом голова в різних формах є приблизно 300 фразеологізмів: гаряча голова, голова з вухами, голова йде обертом, голова не половою набита, голова стала дірява, капустяна голова, світла голова, і в головах не класти, на головах ходити, валити з хворої голови на здорову, не виходить з голови, поставити з голови на ноги, без третьої клепки в голові, жуки в голові, мати олію в голові, сидіти на голові, битися головою об стіни, важити головою, ручатися головою, брати в голову, вішати голову, звалитися на голову, морочити голову, посипати попелом голову, у першу голову, як грім на голову.

    Зі словом око утворено ще більше фразеологізмів: гостре око, веселити око, куди око сягає, на око, недремне око, про людське око, стороннє око, в чотири ока, краєм ока, як ока в лобі, як зіницю ока, дивитися зизим оком, і оком не змигнути, ні за що оком зачепитися, хоч одним оком, мати на оці, стояти більмом в оці, як сіль в оці, очі рогом лізуть, очі розбігаються, відкрити очі, дивитися правді в очі, куди очі дивляться, очі горять, робити великі очі, знімати полуду з очей, не змикати очей, очей не відведеш, своїм очам не вірити, вбирати очима, із зав'язаними очима, зміряти очима, стояти перед очима, на очах, світ в очах тьмариться та ін.

    Зі словом серце налічують понад 200 фразеологізмів: гаряче серце, закипає серце, крається серце, покласти руку на серце, проникати в серце, серце з перцем, серце не камінь, серце радіє, серце сохне, серце чує, черв 'як точить серце, щире серце, брати до серця, з доброго серця, припасти до серця, давати волю серцю, потурати серцю, усім серцем, з відкритим серцем, щирим серцем, гірко на серці, мати Бога в серці, посвітлішало на серці тощо [1].

    Стільки ж приблизно фразеологізмів має у своєму складі слово рука: легка рука, рука в руку, своя рука, з руки, майстер першої руки, набити руку, на руку ковінька, на швидку руку, по праву руку, простягати руку, під рукою, щедрою рукою, брати в руки, зв'язувати руки, майстер на всі руки, у добрі руки, докладати рук, з перших рук, як без рук, не давати волі рукам, власними руками, з пустими руками, обома руками хапатися, у своїх руках, горить у руках, у надійних руках і т. д.

    Зі словом нога є понад 100 фразеологізмів: нога за ногою, чого ліва нога забажає, до ноги, переминатися з ноги на ногу, встати на ліву ногу, на широку ногу, ні в зуб ногою, ногою ступити ніде, на короткій нозі, брати ноги на плечі, де вже ноги не носили, падати в ноги, з усіх ніг, і риби наловити і ніг не замочити, давати волю ногам, відхрещуватися руками й ногами, плутатися під ногами, колос на глиняних ногах, твердо стояти на ногах [3, 49].

    Чимало фразеологізмів групуються навколо слів, що означають назви явиш природи (прихилити сонце, місце під сонцем, вітер у голові, звідки вітер віє, шукати вітра в полі, свіжим вітром повіяло, буря в склянці води, як чорна хмара, витати в хмарах, мороз поза спиною ходить, як сніг на голову, як громом вражений), назви тварин (гнатися за двома зайцями, ділити шкуру невбитого ведмедя, всі кози в золоті, старий лис, вовк в овечій шкурі, горобці цвірінькають у голові, кури засміють, з третіми півнями, як з гуски вода, як баран на нові ворота, у свинячий голос, ловити окунів); назви рослин (топтати ряст, плести сухого дуба, як горох при дорозі, як виросте гарбуз на вербі, дорога терном поросла, хай буде гречка, дати на горіхи, душа заросла полином, нижчий за траву, мак росте в голові, як гриби після дощу); назви знарядь праці, предметів домашнього вжитку (хоч лопатою греби, знати з миски та в рот, макітра розуму, облизати макогона, носа й коцюбою не дістати, двічі наступити на ті самі граблі, як пісок на вилах, тримати в кліщах, ложка дьогтю, пристати з ножем до горла, носити воду решетом, як п'яте колесо до воза); назви трудових процесів (молоти язиком, краяти серце, вставляти клепку, кувати вухналі зубами, скородити ребра, як свекор пелюшки прати) тощо [13, 58].

    Найчастіше головним словом у фразеологізмі виступає дієслово. Є окремі дієслова, які входять до складу багатьох Фразеологізмів. Наприклад, із дієсловом давати (дати) утворено близько 200 фразеологізмів (давати перевагу, давати відбій, давати волю рукам, давати драла, давати дорогу, давати знати, давати маху, давати на здогад, давати по шапці, давати раду, давати спокій, давати перцю, давати сторчака, не давати і вгору глянути, не давати проходу); з дієсловом брати (взяти) -- близько 80 фразеологізмів (брати в роботу, брати голову в руки, брати до відома, брати за петельки, брати на арапа, брати на себе очі, брати ноги на плечі, брати своє, брати себе в руки, брати за зябра, брати за чисту монету, брати на кпини, брати до серця); з дієсловом іти -- близько 70 фразеологізмів (іди з Богом, іти в ногу, іти в непам'ять, іти вгору, іти напролом, іти шкереберть, іти з глибини душі, іти ва-банк); із дієсловом тримати -- понад 60 фразеологізмів (високо тримати голову, тримати марку, тримати в таємниці, тримати за сімома замками, тримати ніс за вітром, тримати камінь за пазухою, тримати на прив'язі, тримати язик за зубами) тощо.

    У фразеологізмах порівняно часто вживаються числівник один (в один голос, міряти на один аршин, не один пуд солі з'їсти, один бік медалі, один одного вартий, одним один, співати в один голос, зв'язувати в одне ціле, за одним махом, в одній упряжці, в одному ряду, бити в одну точку, стригти під одну гребінку), числівник два (два боки однієї медалі, за два кроки, не раз і не два, як дві краплі води, палиця з двома кінцями, між двох вогнів, у двох словах), числівник три (алюр три хрести, в три погибелі, гнутися в три дуги, під три вітри, в три скоки, спустити три шкури, у три шиї, як три дні не їв, під трьома замками), числівник сім (всім по сім, за сім земель, сім мішків гречаної вовни, сім футів під кілем, сім п'ятниць на тиждень за сімома печатками), рідко -- інші числівники (у чотирьох стінах, як свої п'ять пальців, дев'ятий вал, обминати десятою дорогою, у двадцять чотири години, на всі сто).

    Іноді фразеологізми будуються на тавтології (повторенні однокореневих слів): битком набитий, валом валити, сидьма сидіти, покотитися покотом від сміху, плести плетеники, пропади пропадом, чин чином, бувати в бувальцях [17, 12].

    Крім загальновживаної лексики, у фразеологізмах трапляються також специфічні слова та слова із закріпленим вжитком (із фразеологічним значенням): похнюпити голову, скалити зуби, вирячити очі, закопилити губи, байдики бити, ханьки м'яти, справляти посиденьки, дати драла, скрегіт зубовний, на безрік, ні бельмеса. Слова похнюпити, скалити, вирячити, закопилити, байдики, ханьки, посиденьки, драла, зубовний, безрік, бельмес в інших поєднаннях слів не вживаються.

    У фразеологізмах зберігаються архаїчні мовні елементи: притча во язицех, глас волаючого в пустелі, на сон грядущий, блудний син, проти рожна перти, міряти своїм ліктем, товкти воду в ступі, три копи лиха.

    Фразеологізми бувають різної синтаксичної будови: можуть мати форму незалежного речення, підрядного речення, словосполучення (предикативного, підрядного чи сурядного), а також являти собою поєднання повнозначного слова із службовим.

    Фразеологізми у формі незалежного речення являють собою завершені, самодостатні комунікативні одиниці, проте, на відміну від звичайних речень, передають одне поняття, творять семантичну цілість: повернулося колесо історії -- сталися зміни; не варта шкірка вичинки -- марна праця; далеко куцому до зайця -- велика різниця між кимсь; той у плуг, той у луг -- незлагоджено; що буде, те й буде -- незважаючи ні на що. Такі фразеологізми не здатні до словесного поширення, у тексті вони вживаються як окремі повідомлення, репліки і за своїм значенням межують із приказками: Ви себе рівняєте з Іосифом? Далеко куцому до зайця! (І. Котляревський). Вони можуть входити також до складного речення як його предикативна частина: Що буде, те й буде, а я не покину своєї матері (І. Нечуй-Левицький). Нема що казати, бо в чужій хаті й тріска б'є (Л. Мартович) [26, 45].

    До складу фразеологізмів, що мають форму підрядного речення, як обов'язковий компонент входять сполучники підрядності на зразок як, мов, наче, аж та сполучні слова що, де, куди, коли, доки тощо. Ці фразеологізми вказують на різні обставини і за будовою можуть бути:

    повним двоскладним реченням (із підметом і присудком): куди і ворон кісток не заносить -- дуже далеко, куди око гляне -- скрізь, звідки вітер віє -- чий вплив, доки світ стоїть -- завжди, як рак свисне -- ніколи, як гарбуз на вербі виросте -- ніколи, як мокре горить -- дуже повільно, що б там не було -- за будь-яких умов, аж дим іде -- дуже інтенсивно, чого ліва нога забажає -- досхочу;

    неповним двоскладним реченням із пропущеним присудком, рідше -- підметом: як риба у воді -- вільно, невимушено, як засватана дівка -- сором'язливо, (далекий) як небо від землі -- недосяжний, (зникнути) як сіль у воді -- безслідно, (потрібний) як п'яте колесо до воза -- зовсім не (потрібний), поки суд та діло -- тим часом, мов крізь землю провалився -- раптово зник; часом і з обома пропущеними головними членами речення: (знає) як свої п'ять пальців -- досконало, (побачить) як свого носа -- ніколи не (побачить), (сиплеться) як з рукава -- дуже багато, (загоїться) як на собаці -- дуже швидко; іноді до таких фразеологізмів як головна складова частина входить дієслово: битися як риба об лід -- бідувати, дивитися як горобець на полову -- піддаватися обману, купатися як сир у маслі -- розкошувати, носитися як дурень зі ступою -- приділяти забагато уваги;

    односкладним реченням: хоч собак ганяй -- дуже холодно, хоч в око стрель -- дуже темно, куди не подайся -- скрізь, якщо на те пішло -- за такої умови, як вітром здуло -- раптово зник, мов рукою зняло -- раптово минуло, де козам роги правлять -- дуже далеко [22, 14].

    Фразеологізми, що мають форму предикативного словосполучення, являють собою комунікативно незавершені, недостатні одиниці: вони, як правило, потребують доповнення другорядними членами. Наприклад, у реченні Батько Дніпро тече собі спокійно, і ліси на горах стоять, як на картині художника, -- просто душа співає од такої краси (Ю. Яновський) фразеологізм душа співає, що має значення «радісно», доповнюється обставиною причини од краси. За будовою їх поділяють на:

    двочленні -- складаються лише з підмета й присудка: порохня сиплеться -- дуже старий, завидки беруть -- заздрісно, язик заплітається -- важко говорить, світ не близький -- дуже далеко, жила тонка -- слабкий, язик як помело -- дуже балакучий, горішок не по зубах -- дуже складна справа, одного поля ягода -- однакові, два чоботи - пара -- схожі між собою;

    багаточленні -- крім підмета й присудка, як обов'язковий компонент мають також другорядні члени: ведмідь на вухо наступив -- позбавлений музикального слуху, кров холоне в жилах -- страшно, язик підвішений добре -- дотепно говорить, є лій у голові -- розумний, душа в п'яти вскочила -- стало дуже страшно, кінці з кінцями не сходяться -- важко справлятися з труднощами [36, 58].

    Фразеологізми з іменником у ролі головного слова можуть являти собою [30, 51]:

    а) поєднання іменника з прикметником (або займенником, числівником): білий світ, права рука, тепле місце, вчорашній день, дивна річ, крокодилячі сльози, старий лис, морський вовк, мокра курка, біла ворона, заплішений дурень, казанська сирота, китайська грамота, авгієві стайні, адамове ребро, своя рука, кожний собака, перша ластівка; таке поєднання може мати форму непрямого відмінка з прийменником або без нього: з легкої руки, на швидку руку, з дорогою душею, у свинячий голос, без зайвих слів, без задніх ніг, при битій дорозі, на свою голову, в самий раз, на сьомому небі, до перших півнів, в один голос, на одній нозі, щасливої дороги, високої думки, чистої води, власними очима, щедрою рукою, тихою сапою, всім серцем, своєю чергою, одної масті;

    б) поєднання іменника з іменником у родовому відмінку: сіль землі, дух доби, пісня пісень, хвороба росту, докори сумління, мова серця, крик душі, почуття ліктя, господар становища, слово честі, макітра розуму, секрет полішинеля, яблуко розбрату; на початку такого фразеологічного словосполучення як обов'язковий компонент може стояти прийменник: на злобу дня, на вагу золота, на краю прірви, за покликом серця, для відводу очей, до глибини душі, у поті чола; ця конструкція може поширюватися залежним прикметником (або займенником, числівником): птиця невисо-кого польоту, останній крик моди, сон рябої кобили;

    в) поєднання іменника з іменником чи іменниками в іншому відмінку з прийменником або без нього: слово в слово, крок за кроком, без року тиждень, світ за очі, місце під сонцем, серце з воску, дірка з бублика, своя голова на плечах, колос на глиняних ногах, ані пари з вуст, буря в склянці води, кінець кінцем, кум королю.

    Фразеологізми у формі підрядного словосполучення з дієсловом у ролі головного слова являють собою:

    а) поєднання дієслова з іменником у знахідному (чи родовому) відмінку без прийменника: сушити голову, снувати думки, ламати кригу, ловити момент, збивати пиху, набратися духу, баглаї бити, розуму не позичати, позбутися голови, рішитися глузду, мало каші з'їв;

    б) поєднання дієслова з іменником (чи займенником) в іншому відмінку з прийменником або без нього: западати в душу, відійти в історію, упійматися на гачок, виводити з рівноваги, встати з колін, стояти на своєму, боротися з вітряками, і в головах не класти, потурати серцеві, дякувати Богові, клювати носом, вкритися іржею, іти прахом, перекидатися словом;

    в) поєднання дієслова з двома або більше іменниками в різних відмінках: давати волю серцю, покласти руку на серце, набрати водив рот, тримати ніс за вітром, робити з мухи вола, взяти бика за роги, встромляти палиці в колеса, носити воду решетом, решетом у воді зірки ловити, влити в бочку меду ложку дьогтю, валити з хворої голови на здорову, не лазити за словом у кишеню, вилами по воді писано;

    г) поєднання дієслова з прислівником: іти навпомацки, піти вгору, високо нестися, звести нанівець, датися втямки, стати цапки, іти навпомацки, бачити далеко, дивитися звисока, поглядати скоса, лігма лежати, легко сказати, заходити здалека, тримати вухо гостро [28, 6].

    Фразеологізми у формі підрядного словосполучення з прикметником (чи дієприкметником) у ролі головного слова трапляються рідше: легкий на руку, важкий на підйом, тугий на вухо, гострий на язик, скупий на слова, гарячий серцем, вітром підбитий, без вини винний, не вартий дірки з бублика.

    Так само рідкісні фразеологізми з прислівником у ролі головного слова: подалі від лиха, нізащо в світі, тяжко на душі, гірко на серці, несповна розуму, догори дном, і сліпому видно, не видно і сліду, світу божого не видно, ніде правди діти, ніколи і вгору глянути. Проте є чимало (близько сотні) фразеологізмів із предикативним словом нема в ролі головного слова: гадки нема, ціни нема, мови нема, нема кінця-краю, нема кебети, нема спасу, терпцю нема, просвітку нема, тільки пташиного молока нема, і вгору глянути нема коли, нема куди обернутися, нема того щоб [3, 104].

    Не так багато і фразеологізмів із числівником у ролі головного слова: тридцять срібняків, за тридев'ять земель, у три погибелі, у три шиї, три кити, в чотири ока, за два кроки, на своїх двох, сім п'ятниць на тиждень, сім чудес світу, одним один, один в один, п'яте через десяте, три чисниці до смерті.

    Частина фразеологізмів має форму сурядних словосполучень. Як правило, вони складаються з двох частин (компонентів), з'єднаних одиничним або повторюваним сполучником сурядності: вірою і правдою, віднині й довіку, плоть і кров, голод і холод, босий і голий, без ладу і складу, не раз і не двічі, раз і назавжди, вздовж і впоперек, за і проти, святий та божий, і сміх і гріх, і нашим і вашим, і вовк ситий і коза ціла, ні грач ні помагач, ні слуху ні духу, ні світ ні зоря, ні вдень ні вночі, ні думано ні гадано, ні кує ні меле, ні з сього ні з того, ні за що ні про що, ані верша ані ворітниця, не за страх, а за совість, або пан або пропав, рано чи пізно, так чи інакше, то скоком, то боком, як день, так ніч. Іноді такі два сурядні компоненти бувають підпорядковані підрядним зв'язком спільному головному слову: метати громи і блискавки, лицар без страху і догани, ходити кругом та навколо.

    Рідко фразеологізми у формі сурядного словосполучення складаються з трьох частин: прийшов, побачив, переміг; пройти Крим і Рим і мідні труби; пройти крізь вогонь, воду і труби; і швець, і жнець, і на дуду грець; ні бе, ні ме, ні кукуріку [35, 43].

    Особливий різновид фразеологізмів становлять стійкі поєднання повнозначного слова із службовим -- прийменником, сполучником або часткою, що мають цілісне значення. Це, власне, застиглі синтаксичні словоформи. За розрядом службового слова їх можна поділити на три групи [36, 58]:

    -фразеологізми, повнозначні слова яких поєднані з прийменниками: з розумом, з вогником, з перцем, з голочки, з руки, з пелюшок, зі скрипом, до лиця, до решти, до цурки, на славу, на совість, на руку, на око, на кшталт, на гамуз, на шапкобрання, на батьківських, в гуморі, в ажурі, в унісон, в лоб, у літах, у соку, в усю, без пам'яті, без тями, без пуття, без кінця-краю, без ліку, від душі, від лукавого, під руками, під носом, під силу, по дорозі, по змозі, про себе, про око, з-під поли, з-під палиці, при розумі, крізь зуби, над силу, для годиться;

    - фразеологізми, повнозначні слова яких поєднані зі сполучниками: і край, та й по всьому, та й годі, хоч плач, хоч лусни, хоч викинь, хоч викрути, хоч куди, як палець, як лід, як крига, як вкопаний, як ужалений, як на голках, як на долоні, як по нотах;

    - фразеологізми, повнозначні слова яких поєднані з частками: ні душі, ні крихти, ні ногою, ні з місця, ані тіні, не біда, не рівня, не промах, не до ладу, не до душі, не до добра, не до снаги, не до шмиги, не на жарт, не по собі, не по зубах, не під силу, не про нас, не за горами, не з руки, не з медом, не з тих, тільки й горя, тільки й бачили, тільки й того, аж нікуди.

    Крім того, трапляються поодинокі фразеологізми, які за своєю будовою не вкладаються в наведені вище моделі: далі нікуди, куди там, хто куди, де там, де тобі, того й дивись, як ніде й нічого, і горя мало.

    Найпоширенішими є фразеологізми, які мають форму підрядного словосполучення. Головним словом у таких стійких словосполученнях переважно виступають іменники та дієслова, рідше -- прикметники, прислівники, числівники.

    РОЗДІЛ 2. Методика вивчення фразеологізмів в початкових класах

    2.1 Підвищення мовної культури молодших школярів засобами фразеологізмів

    Проблема культури спілкування як важливого компонента розвитку і виховання особистості молодшого школяра не може бути вирішена без постійної уваги до фразеологічної роботи з огляду на ту важливу роль, яку відіграють стійкі сполучення слів у мовленнєвому етикеті спілкування, в оцінці ситуацій невербальної комунікації.

    Рівень вихованості учнів проявляється в умінні оформляти думку в слово, в манері говорити та спілкуватися, в умінні володіти силою голосу та інтонацією, уважно слухати співрозмовника, в багатстві етикетної фразеології. Саме тому необхідно вже у початковій ланці навчати школярів спілкуватися, дотримуючись етикету вербального і невербального спілкування, який формувався протягом століть багатьма поколіннями українців.

    Робота з фразеологізмами дозволяє розширити фразеологічний запас учнів, довести важливість правил ґречної поведінки людей у суспільстві, ознайомити з нормами етикету в спілкуванні, з особливостями українського національного етикету, сприяє реалізації комунікативної та діяльнісної змістових ліній навчання української мови [29, 16].

    Мовлення людей здійснюється не лише як судження про дійсність, а й як певна комунікативна ситуація: як звернутися до співбесідника, запитати, привітатися, попрощатися, подякувати, висловити незгоду, попросити вибачення, виразити здивування. Тематично дібрана фразеологія допомагає ґрунтовніше розкрити поняття “культура спілкування”, “мовленнєвий етикет”, “культура поведінки”. Культура мовлення передбачає вироблення етичних та етикетних норм спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника [46, 45].

    Спілкування - одна з форм людської взаємодії, завдяки якій індивіди духовно впливають один на одного. Люди не можуть жити без обміну досвідом, трудовими й побутовими навичками, без взаємних контактів, без впливу один на одного. Термін “спілкування” вживають переважно для характеристики міжособистісних стосунків, передачі форм культури і спільного досвіду, взаємодії, взаєморозуміння, взаємовпливу людей (О.Я.Гойхман, О.І.Даниленко, А.М.Емірова, Т.К.Чмут). Сталі форми спілкування пов'язані з умовами спілкування людей і утворюються в процесі закріплення виражальних засобів відповідно до мовленнєвої ситуації.

    Інтерес до проблем культури спілкування у школярів можна підтримувати шляхом використання фразеологізмів тематичної групи “вербальне і невербальне спілкування” в ілюстративному матеріалі на різних уроках у початковій школі. Початкова школа має давню традицію у застосуванні тематично згрупованої лексики під час вивчення мови. Аналіз науково-методичної літератури [49] довів, що класифікація фразеологізмів тематик-ного поля “ввічливість” з урахуванням специфіки вербального і невербального спілкування у лінгвістиці відсутня, проблема роботи з фразеологізмами як засіб формування культури спілкування молодших школярів не розглядалася, що переконало в своєчасності й актуальності її вирішення.

    Взаємодіючи з людьми, вбираючи і засвоюючи культурні традиції, дитина, а потім і дорослий, оволодівають історично виробленими інструментами, засобами спілкування. У процесі включення в культурний контекст відбувається розвиток комунікативних здібностей особистості - знань, умінь, навичок. Щоб наблизити навчальні умови спілкування до реальних, необхідно ввести учня у мовленнєву ситуацію і навчити його орієнтуватися в ній, враховуючи складові комунікації: місце, адресанта, адресата, мету, мовленнєвий намір, мотив, предмет спілкування.

    Робота з фразеологізмами як засіб формування культури спілкування молодших школярів не може обмежуватися тільки принагідними бесідами на окремих уроках. Щоб виробити в учнів внутрішню потребу в дотриманні правил спілкування, мовленнєвого етикету, необхідно працювати систематично, раціонально використовуючи можливості між-предметних зв'язків, спираючись на програму з культури спілкування, упорядкування якої необхідне для ефективності цієї роботи і якої на сучасному етапі початкова школа не має.

    Серед сторін спілкування, які викликають особливу зацікавленість, учені виділяють невербальну комунікацію (Н.І.Бугай, О.В.Кубрак, С.І.Львова, А.О.Паламар). Робота з фразеологізмами, що репрезентують невербальні засоби спілкування, сприяє усвідомленню учнями того, що невербаліка несе не менш правдиву інформацію, ніж вербальні засоби. Це сприяє підвищенню рівня культури спілкування молодших школярів, їхньому самопізнанню, розумінню інших [50, 24].

    Фразеологія - це окраса мови і водночас могутній стилістичний засіб влучної і дохідливої передачі думки. Знання фразеологічних скарбів української мови, розуміння їх, правильне вживання є безсумнівним показником емоційного мовлення. Фразеологізми несуть не тільки предметну, а й естетичну інформацію. Тому необхідно виробляти навички вмілого вживання фразеологізмів у повсякденній мовній практиці.

    На нашу думку, школа потребує фразеологічного словника для початкових класів, який би передбачав: ступінь володіння молодшими школярами фразеологічним багатством мови; доступність фразеологічних одиниць для засвоєння їх школярами; наявність фразеологічних одиниць у текстах вправ у підручниках з української мови, у шкільній програмі з читання; цінність фразеологічних одиниць з погляду освітньовиховних завдань школи; можливість використання у між предметних зв'язках.

    Фразеологічні звороти, або фразеологізми належать до найяскравіших стилістичних засобів мовлення. Більшість мають оцінне значення, тобто відображують позитивну або негативну характеристику предмета, явища, вчинку. Фразеологізм, що вдало вживається, пожвавлює мовлення, робить його емоційнішим. Фразеологізми є невід'ємною складовою будівельного матеріалу речення, особливо емоційно наснаженою. Щоб правильно вживати фразеологізми в мовленні, слід добре знати їх значення, стилістичні властивості і можливості.

    Розуміння фразеологізмів під час читання художніх творів, використання їх в усному і писемному мовленні є одним із показників високого рівня володіння рідною мовою. Фразеологізми становлять невід'ємну частину українського фольклору і складають національне багатство мови, точно, влучно, образно характеризують або називають усі прояви навколишнього світу. Допомогти оволодіти цим багатством -- важливе завдання вчителя початкової школи [58, 10].

    Спираючись на досвід роботи у школі, дані експериментального навчання, під час добору фразеологізмів для засвоєння молодшими школярами ми керувалися такими критеріями:

    доступність фразеологізмів для дітей молодшого шкільного віку;

    значення фразеологізмів в етичному вихованні та для розвитку світогляду;

    вживання фразеологізмів у різних життєвих ситуаціях;

    4) врахування сфери їх уживання (уникнення фразеологізмів із мови арго, історичної і публіцистичної літератури та ін.);

    5) відповідність фонетичних, лексичних, синтаксичних особливостей фразеологізмів граматичному матеріалу, який вивчається у початковій школі (наприклад, під час вивчення теми "Розрізнення відмінків іменників" пропонується розглянути фразеологізм рукою подати) [63, 47].

    Наведемо методичні рекомендації і типи вправ, які спрямовані на усвідомлення фразеологізмів і актуалізацію їх у мовленнєвій діяльності молодших школярів.

    Первинне ознайомлення з фразеологізмами можна організувати таким чином. На дошці малюнок Незнайка і запис: переливати з пустого в порожнє. Учитель звертається до учнів:

    -- Незнайко читав оповідання, і йому зустрівся ось такий вислів. Він зрозумів його так: необхідно щось перелити з одного пустого посуду в інший, такий же "пустий". А як ви розумієте цей вислів? (Якщо діти не можуть дати пояснення, то пояснює вчитель).

    - В українській мові є поєднання слів, які не можна розривати, вони мають цілісне значення. Наприклад, необхідно сказати, що ми дуже рано встали. Для цього використовуємо вислів: ні світ ні зоря... Цей вислів називається фразеологізмом. (Від учнів запам'ятовування терміна не вимагається, ним користується лише вчитель). Фразеологізми слід запам'ятовувати такими, якими здавна вони вживаються.

    Чим більше ви їх знатимете, тим яскравіше зможете висловити свою думку. Фразеологізми -- це словосполучення, які використовуються у переносному значенні: п'ятами накивати (швидко тікати, бігти), закинути вудку (з'ясувати щось наперед), мілко плавати (не мати достатню знань чи досвіду для якої-небудь справи), тягнути лямку (працювати на когось), твердий горішок (дуже складна справа), байдики бити (ледарювати).

    Який фразеологізм використовувати під час вивчення тієї чи іншої граматичної теми, вирішує вчитель, керуючись зазначеними критеріями і орієнтуючись на рівень розвитку учнів свого класу.

    Найефективніший прийом ознайомлення з фразеологізмами -- це усвідомлення їх значення у контексті.

    Наприклад, пропонуємо завдання:

    1.Прочитайте речення, доповніть його записаним на дошці висловом.

    Я проводжу час дуже одноманітно. Справи ніякої не роблю, а так... (із пустого в порожнє переливаю.)

    Назвіть у поданому вислові слово, яке означає дію предмета (дієслово). На яке запитанню воно відповідає?

    Складіть діалог з цим висловом, наприклад:

    Що ти сьогодні робиш?

    Так, нічого, переливаю з пустого в порожнє.

    2. Прочитайте вірші. Поясніть значення виділених висловів.

    Що за ґвалт зчинився на подвір'ї зранку?

    Загубила ґудзик ґава біля ґанку.

    З дерева за нею ґедзь спостерігав.

    І порадив ґаві не ловити гав. (Ігор Січовик)

    (Марно витрачати час, нічим не займатися).

    3. Доповніть кожне речення одним із написаних у стовпчику висловів.

    Я дуже хочу купити тобі цей годинник, але він нам...

    Ходімо додому, бо там мама...

    Не встигли хлопці отямитися, як Петрика, мов...

    Поки билися лев з ведмедем, а лисиці й...

    Ми так боялися дядька Матвія, що його хату обходили...

    - Замініть кожен вислів одним словом (дорогий, утік, дуже далеко, хвилюється, утекла).

    Особливо зацікавлюють молодших школярів вправи, у яких малюнок допомагає усвідомити зміст фразеологізму. Перший тип таких вправ -- це ті, які використовують фразеологізм, що співвідноситься з малюнком і відображає пряме значення сполучення слів [66, 43].

    - Прочитайте вислови і розгляньте малюнки. У яких випадках малюнок відповідає вислову? (Вчитель має підготувати ілюстрації, що зображають пряму дію). Виконуються вправи, коли учні на основі поданого слова і малюнка "створюють" фразеологізм, а потім пояснюють його значення.

    Пропонуємо скористатися методичними порадами щодо використання вправ такого типу на уроках. Так, під час узагальнення знань учнів про іменник учитель говорить: "У класі учні виконували завдання: до виразу пекти раків створили малюнок. Петрик намалював ось такий: хлопчики печуть на вогнищі раків. (Якщо немає малюнка, то можна вербально його описати). Чи відповідає малюнок Петрика змісту цього вислову? А що означає цей вислів? Що спільного є між звареними раками і зніченим від сорому хлопчиком? (Хлопчик червоніє. Стає схожим на почервонілих від окропу раків").

    - Доповніть речення цим словосполученням: Та не буду я виступати. А то ви знову почнете насміхатись, а я знову почну... (пекти раків).

    - До якої частини мови відноситься слово раків? Визначте число і відмінок цього іменника.

    - Складіть за поданими словами і малюнком два вислови. Поясніть їх зміст. Складіть із цими висловами діалог.

    Якщо школярі не можуть самостійно виконати завдання, вчитель називає початок речення, а учні доповнюють його.

    Щоб засвоєння фразеологізмів не обмежувалось лише ознайомлен-ням з їх значенням, необхідна систематична мовленнєва діяльність, спрямована на використання цих висловів на рівні словосполучення, речення, тексту [68, 277]. Найбільш розповсюдженими фразеологічними вправами є пов'язані з уточненням лексичного і граматичного значення вислову.

    1. Замініть вислови правого стовпчика словосполученнями з лівого.

    дружно жити душа в душу

    привертати увагу збитися з ніг

    дуже втомитися ні живий ні мертвий

    цілодобово ламати голову

    2. Яке з цих словосполучень є стійким, тобто фразеологізмом, а яке -- ні?

    Пекти картоплю, накрити ковдрою пасти корів, дзвонити зубами, крутити носом, мама радіє.

    3. До поданих висловів доберіть синонімічні, скориставшись довідкою.

    Довідка:

    золоті руки лікоть в лікоть

    заплющувати очі майстер на всі руки

    плечем до плеча дивитися крізь пальці

    одним словом кіт наплакав

    один на один сам на сам

    крапля у морі ганяти вітер вулицями

    бити байдики коротше кажучи

    4. До висловів з лівої колонки доберіть антоніми з правої.

    закачувати рукави у найгіршому випадку

    у кращому випадку в останню чергу

    у першу чергу спустивши рукави

    5. Замініть у поданих висловах прикметники антонімами. Як ви розумієте їх зміст?

    Низька (висока) оцінка, вузьке (широке) коло, легка (важка) задача, добра (погана) новина, холодна (тепла) зустріч, з важким (легким) серцем, міцне (слабке) здоров'я.

    6. Замініть вислови словами, які відповідають на питання як?

    Крапля у морі (мало), день за днем (поступово), як сніг на голову (несподівано), в одну хвилину (швидко),, всією душею (щиро), як зіницю ока (турботливо), як вдома (вільно), як по маслу (легко), рука в руку (разом), на швидку руку (швидко), битий час (довго), крок за кроком (поступово), як заячий хвіст (мало), ніс до носа (близько).

    7. Замініть вислови близькими за змістом дієсловами.

    Брати за душу (хвилювати), тримати, у голові (пам'ятати), бити тривогу (турбуватися), тремтіти як осиковий лист (лякатися), скласти голову (загинути), продавати зуби (сміятися), продавати душу (зраджувати), накивати п'ятами (втікати), ревіти білугою (плакати), ні живий ні мертвий (перелякатися), ламати голову (обдумувати), зуб на зуб не попадає (змерзнути), мов у воду впасти (зникнути), вкладати всю душу (старатися), крутити носом (вередувати).

    Програмою з української мови [57] передбачено розвиток діалогічного мовлення молодших школярів. Спостереження на уроках української мови свідчать, що є вчителі, які не розуміють значення роботи з навчання діалогу, не знають, як організувати її. Щоб робота над побудовою діалогу більше зацікавила учнів, можна використовувати фразеологізми:

    1. Прочитайте вислови. Поясніть їх значення. Дайте відповіді на запитання, використовуючи подані вислови.

    1) Твій товариш живе близько від тебе?

    (Так, за два кроки від мого будинку).

    Ти давно вивчаєш англійську мову?

    Думаю, твій товариш добре попрацював.

    4) Ти регулярно відвідуєш спортивну секцію?

    Скажи, Марійка вигадувала, розповідаючи про побачене?

    Чи далеко хата діда Омелька?

    Ти зараз дуже зайнятий?

    8) Ти знаєш, де тепер живе твій товариш?

    2. Замініть підкреслені вирази одним словом.

    Ходімо додому, бо там мати місця собі не знайде,

    Ліг я на це ліжко і заснув як убитий.


    Похожие учебники и литература:    Готовые списки литературы по ГОСТ

    Педагогика. Ответы на экзаменационные билеты.
    Учим детей рассказывать
    Педагогическая работа с лицами различных темпераментов


    Сколько стоит УНИКАЛЬНАЯ работа?

    оформить заказ

    Скачать работу: Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів

    Перейти в список рефератов, курсовых, контрольных и дипломов по
             дисциплине Педагогика