Пригодилось? Поделись!

Глобальні проблеми забезпечення життєдіяльності та якості життя людини

Міністерство освіти та науки

Київське вище професійне училище будівництва і дизайну.

 

Індивідуальна робота з предмету "Безпеки життедіяльності"

На тему: Глобальні проблеми забезпечення життєдіяльності та якості життя людини

                                                           Виконав: учень групи Б-1

       Козик.В.

                                                       Перевірив: Тумановська А.М

Київ 2007


 «Ми — народ...» — з цих слів розпочинаються тексти конституцій багатьох демократичних держав. Тим самим підкреслюється, що основною цінністю тієї чи іншої держави є людина. При цьому чимало проблем, які постають перед державою, долаються заради людини — збереження її свобод, добробуту та якості її життя.

Щодня населœення Землі збільшується на чверть мільйона чоловік. З 50-х до початку 90-х років XX ст. кількість населœення світу подвоїлася, а його частка, яка проживає у найбідніших регіонах світу — країнах, що розвиваються, та аграрних постсоціалістичних країнах, вже досягла 3/4 світового показника. І хоча помітна тенденція до зниження темпів природного приросту населœення на Землі, кількість його у країнах, що розвиваються, продовжує зростати вищими темпами, ніж в економічно розвинутих країнах. За цим криється низка глобальних проблем, яка має бути розв'язана, аби забезпечити умови життєдіяльності людини і гідну якість її життя. І якими б вражаючими не були успіхи економічно розвинутих країн — добробут людства і безпека світу в цілому залежать від успіхів економічного поступу всіх держав світу, зокрема і країн, що розвиваються.

Ще наприкінці XVIII ст. священик Мальтус виклав теорію, згідно з якою населœення Землі зростає швидше, ніж виробництво продовольства, з усіма зловісними наслідками, що з цього випливають. На щастя, життя останніх двох століть не підтвердило цієї теорії: виробництво продовольства, не кажучи вже про виробництво взагалі, зростало швидше, ніж збільшувалося населœення. Протягом XX ст. в економічно розвинутих країнах природний приріст був досить низький, а «демографічний вибух» першої половини XX ст. у більшості регіонів вже пішов на спад (мал. 1). Основними чинниками, що стримали темпи зростання населœення світу, стали процеси індустріалізації та урбанізації, які поступово охопили всі регіони планети. В цілому, оцінюючи ситуацію, необхідно зважити на такі особливості.

По-перше, демографічні проблеми в різних країнах мають свої особливості. Головні з них, наприклад в Україні, не збігаються, з одного боку, з проблемами Франції, з другого — з проблемами Єгипту, Ефіопії або Таїланду, хоча всі ці країни мають майже однакову кількість населœення. Для країн, що розвиваються, попри всі відмінності між ними, спільними е необхідність зменшення приросту населœення, поліпшення здоров'я та харчування людей, ліквідація бідності та технологічної відсталості. В економічно розвинутих країнах цих складностей немає, але натомість гостро стоять проблеми відвернення екологічної кризи та збалансування використання робочої сили. А в деяких постсоціалістичних країнах (і в Україні зокрема) до цього додались проблеми необхідності духовного та фізичного відродження нації.

По-друге, закономірності процесу сучасного світового демографічного переходу дають змогу прогнозувати певну стабілізацію у відтворенні населœення в XXI ст., а технічні і технологічні можливості сучасного господарства уможливлять досягнення достатніх середніх світових показників забезпечення землян продовольством та іншими засобами для життя. Для цього є всі підстави. Можливості збільшення виробництва сільськогосподарської продукції далеко не вичерпані. Шляхи до цього відомі і цілком досяжні. Це підвищення:

родючості ґрунтів, що пов'язано з успіхами агромеліорації та агрохімії;

біологічної продуктивності сільськогосподарських культур шляхом упровадження досягнень сільськогосподарської генетики і селœекції; виведення продуктивніших порід свійської худоби; ефективності використання сонячної енергії для фотосинтезу органічної маси та впровадження генної інженерії;

біологічної продуктивності Світового океану та широке впровадження аквакультури.

Людство має величезні ще не використані можливості в галузі енергетики. Вже тепер багато країн світу стали на шлях переходу від енергетики, що базується на застосуванні обмежених паливних ресурсів (нафта͵ газ, вугілля), до енергетики, що орієнтована на використання практично невичерпних енергоносіїв — ядерної енергії, енергії Сонця, вітру, води, тепла Землі. З огляду на це, вже в першій половині XXI ст. стримуючим чинником розвитку енергетики стане не нестача енергоносіїв, а загроза ще більшого теплового забруднення атмосфери надпотужними елœектростанціями. Тож проблема впровадження енергозберігаючих технологій нині й надалі залишається актуальною.

Економічне зростання супроводжуватиметься спорудженням нового житла та нарощуванням технічних потужностей виробництва. І тут наука і техніка готові забезпечити людство сучасними індустріальними технологіями, які застосовуються у містобудівництві; сучасними транспортними засобами, які у всіх сферах природного середовища — на суходолі, на воді, в повітрі, а з часом і в космосі «звужують» світ і роблять ближчими і доступнішими всі куточки планети; комп'ютерами та новими інформаційними та комунікаційними системами, які активно впроваджуються в усі сфери виробництва і побуту, фактично вже ліквідували бар'єр просторового розриву в комунікаціях і передачі інформації.

Реалізувати перелічені можливості на благо людства можна за умови, що робота здійснюватиметься освіченими, фізично здоровими і вільними людьми, які будуть забезпечені сучасними умовами життєдіяльності (харчування, одяг, житло, доступ до інформації тощо). Отже, постає проблема якості життя людини.

Добробут і розвиток суспільства взаємопов'язані. Вже давно помічено, що здоров'я, фізична та розумова сила народу є запорукою його економічного багатства. Водночас, коли людина розпоряджатиметься матеріальним багатством розумно, то це сприятиме поліпшенню здоров'я, фізичної, розумової та моральної сили людської спільноти. Ця взаємопов'язаність визначається взаємодією багатьох компонентів: багатствами природи і багатствами, створеними людськими руками, станом здоров'я населœення, рівнем його освіти та культури, який у країнах з різним рівнем розвитку економіки неоднаковий.

Під час розрахунків показників якості життя країн і територій беруть до уваги такі показники: розміри ВВП на душу населœення (як уособлення багатства та добробуту), середньостатистичну тривалість життя населœення (віддзеркалення стану здоров'я і фізичної сили) та рівень освіти населœення (стан культури і науки).

Як видно з таблиці та блок-діаграми, між країнами і регіонами світу є значні відмінності в якості життя. Це змушує замислитися над тим, яке непросте коло проблем має розв'язати людство на шляху до спільного процвітання і злагоди.

Ускладнення процесів взаємодії суспільства і природи, вплив науково-технічної революції на розвиток суспільства, перебіг світових макроекономічних процесів, посилення взаємозв'язаності та взаємозалежності господарського й політичного життя країн і народів світу набули планетарних масштабів і породжують низку глобальних проблем.

З-поміж геополітичних проблем найважливішою є проблема збереження миру на Землі. В світі нагромаджено багато смертоносної зброї, зокрема ядерної, зберігаються чинники, що стимулюють витрати на військові потреби, тривають міжнародні та міжнаціональні конфлікти. Досягнення миру в усьому світі можливе тільки за умови взаєморозуміння і всœебічного співробітництва країн і народів світу.

Міжнародна соціальна проблема забезпечення поступального і пропорційного розвитку суспільства породжена величезними диспропорціями в розвитку господарства світу. Посилення темпів економічного розвитку необхідні не тільки для країн, що розвиваються, а й для багатьох постсоціалістичних держав. Запорукою успіху її розв'язання є правильний вибір шляху економічних реформ, спрямованих на побудову ринкового господарства, реалізацію досягнень науково-технічного прогресу та інтеграцію господарства тієї чи іншої країни в світове господарство.

Серед глобальних екологічних проблем найважливішою є проблема загрози екологічної кризи. Як негативний наслідок антропогенних впливів на географічну оболонку окреслились наростання таких змін глобального характеру, які можуть призвести до незворотних явищ у біосфері. Найлогічніший шлях відвернення екологічної кризи полягає в організації раціонального використання природи.

Глобальні екологічні проблеми мають економічний, соціальний та технічний аспекти. Це стосується, наприклад, проблем раціонального використання мінеральних ресурсів у промисловості, розвитку енергетики, використання земельних ресурсів і виробництва продовольства, використання ресурсів Світового океану.

Глобальні проблеми забезпечення життєдіяльності і якості життя людини випливають з усвідомлення того, що вона є головною цінністю планети Земля. Тому поряд із упорядкуванням і стабілізацією демографічних процесів людство має вирішити проблеми забезпечення життєдіяльності (продовольство, житло, енергія, знаряддя праці тощо) та якості життя людини (добробут, освіта͵ культура, охорона здоров'я та ін.).


Список використаної літератури

1. Пістун І. П. Безпека життєдіяльності.

2. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. – 2-ге вид. – К.: Т-во "Знання"

3. Джигерей В.С., Жидецький В. Ц. Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша


Глобальні проблеми забезпечення життєдіяльності та якості життя людини - 2020 (c).
Яндекс.Метрика